Дозвольте народитися: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Ну, як ти? Я прилетів до готелю дві години тому, тебе немає… Як ти?

— Прекрасно, — посміхнувся Лакричник. — Все нормально.

— Ти балакав з центром. Налякав нас. Як що вже ти просиш допомоги, значить справи кепські. Ти говорив про галюцинації.

— Все пусте, — позіхнув Лакричник. — На Інкані прекрасно, тільки треба призвичаїтись і не вишукувати зайвих проблем, старина, — самовдоволено поплескав Тереста по плечу. — Розумієш? Не треба дошукуватись — галюцинації чи ні, розумно чи не розумно. Хочеш, поїдемо зараз до однієї кралі? Скільки того життя, старина, якихось двісті років — і вже прочиняються двері до вічного світу незнищуваної матерії. Ходімо до мого номера, вип’ємо по склянці «інканського».

Терест дістав з кишені окуляри, простягнув Лакричнику.

— Будь ласка, надінь їх, а тоді ми побалакаємо, і підемо до готелю, і вип’ємо по склянці «інканського» чи й «іршавського», що я захопив з собою. Надінь окуляри.

— Навіщо? — байдуже запитав Лакричник.

— Не вишукуй зайвих проблем, — посміхнувся Терест. — Надінь окуляри.

— Ти зануда, Тересте. — Але окуляри все ж недбало почепив на переніссі.

Деякий час напружено мовчали, дивилися один на одного. Потім Терест дістав з кишені ще одні окуляри, заховав і свої очі за синіми скельцями.

— Ну, як? З тобою вже можна говорити поземному?

— Ти давно прилетів? — запитав Лакричник Тереста.

— Щойно. Дві години тому. Я казав.

— Що це за окуляри?

— Новинка. Експериментальна модель. Згодом це може бути і не в формі окулярів. Захист від енергії Прея завдяки генерації квазирезистивного поля. Повністю нейтралізується вплив на центральну нервову систему. Скоро почнеться масове виробництво. Чуєш? Тема твого дослідження перетворилася на тему чисто теоретичну. Скоро кожен матиме такий генератор квазирезистивного, як мають теплий одяг ті, що живуть на холодних планетах. Розкусили ми цей горішок!

Лакричник схилив голову Тересту на плече і заплакав.

— Спасибі, що ти не затримався, — вимовив, тамуючи сльози.

СЛОВО СТАРОГО ДЖИНА

Астрагал з Остудою сиділи роздягнені до пояса біля пульта, приймаючи ультрафіолетові ванни і водночас стежачи за блакитною цяткою планети, котра через сім годин мала заповнити собою весь екран. Старий Джин спостерігав за планетою і енергетикою корабля, за часом і за Астрагалом з Остудою. Старим Джином його прозвали зовсім недавно, перед польотом, коли комісія зробила висновок, що він уже не цілком відповідає сучасним вимогам пілотажу. Його збиралися демонтувати, та Астрагал переконав комісію в надійності старого кібера, з котрим вони разом здійснили вже двадцять сім польотів.

— Двадцять один… Сорок два… Восьма по курсу дев’ять… Приземлення на тридцять сім хвилин раніше розрахункового. Сорок сьомий — норма, — промовив Джин одразу з чотирьох динаміків.

Астрагал зняв захисні окуляри й примружився:

— Ти вже натішився цим сурогатом світила? Може, час вимикати? Скоро приземлення.

— Джине, дай нормальний спектр, — сказав Остуда, накидаючи на плечі синій комбінезон. — А морського узбережжя я не бачив. Хіба що на екрані.

Остуда був професійним космодослідником, як і його батьки. Він народився на орбітоні «Земля-28». То був великий корабель-база на транскаскадній орбіті. Про Землю йому розповідали батьки та голубі екрани телеінформаторів. Сімнадцяти років Остуда здобув право брати участь у дослідних експедиціях, що стартували із «Землі-28». Політ до планети Центурія був для молодого фізика тридцятим.

— Ти справді ніколи не бачив моря? — спитав Астрагал.

— Лише з висоти. І взагалі мені не щастило на красиві планети. Здебільшого траплялися мертві, а там — скелі, скелі…

Астрагал народився на Землі. Закінчив біологічний факультет, і його послали на орбітальну станцію у розпорядження Центру космічних досліджень.

— Цього разу, схоже, пощастить, — сказав Астрагал. — Центурія схожа на заселену планету, принаймні на знімках, зроблених з попередньої автоматичної станції. На ній є море.

— Я не дуже сумую, — всміхнувся Остуда. — Окрім моря, є ще щось варте уваги. Якщо політ буде вдалим, зможу закінчити роботу над докторською.

— Двадцять два… Сорок два… Восьма по курсу дев’ять… Приготуватися до режиму посадки, — пролунав голос Джина.