Безлюдні острови 17-21: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Пам’ятаю золоті кучері, що вкривали обличчя вікінга,

бліде й відсутнє,

ніби його витесали сокирою в скам’янілих кедрах,

з блакитними очима, сповненими мрій.

Я бажала їх виповнити, але помітила,

що у нього немає ніг, і він пересувається на дошці

з крихітними коліщатками, які мене відігнали.

У лютому 1956 року я зустрів Теда Хьюза.

Ми таємно одружилися між двома віршами,

які принесли Теду гроші та славу.

У 1957 році я написала матері: "Шлюб — це казка".

У 1958 році я написала матері: "Тед — це ангел".

У 1959 році я написала матері: "Я на сьомому небі".

У 1960 році ми з Тедом записали радіопередачу під назвою "Підібрана пара",

яку повторили на прохання слухачів.

У 1961 році я написала матері: "Я й не мріяла,

що можна бути такою щасливою".

У 1962 році я написала матері: "Не можу продовжувати

це принизливе існування, яке заважає мені писати!".

Тед пішов з іншою жінкою.

Я вибігла на вулицю, але місце під шинком було порожнє.

Моряк поїхав на крихітних колесах,

взявши свій інструмент,

і ніхто більше не вміє грати тієї мелодії.



Ми планували семеро дітей. 1 квітня 1960 року

я народила донечку.

Я був радий, що вона не була маленькою Кірстін,

яку через тортури визнали (2 грудня 1669),

що вона вийшла заміж за диявола на ім’я Грьофвіл,