Альбрехт Дюрер. Христос
Великої любові священного вогню
Щоб відкривав їм сліпі очі
У сірості світанку вже не вистачає
Який розпалив на цій злій землі
І Твоїм всемогутнім подихом
Уражений голуб гине під час польоту
І вага однієї багряної сльози
Через твою мармурову щоку
Збиває статую з її постаментом.
Не питай, чому він Тебе покинув
Серед святих, які брешуть прямо
З амфори, повної срібних монет
Вітай, Вчителю яких
Частуючи свого батька вином
Не питай, чому Тебе покинув.
Бо обрані будуть ті
Що прийдуть молитися до Тебе
Коли шукаєш Бога в порожньому небі
І вітаючи тебе поцілунком
З безгрішним серцем
Зі світлим обличчям
На хрест Тебе самі приведуть[28].
КІНЕЦЬ
Переклад: Марченко Володимир Борисович, 2024 рік
[28] Примітка Автора: під час співу вищенаведеного вірша (на серйозний мотив, наприклад, "Народе мій, народе мій, що я вам зробив!" - https://www.youtube.com/watch?v=8pnDB9_ADv8) поруч із солістом з’являється хор і наспівує: