Жаїра. Том 2. На волі: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Рапоза відповіла:

— Добре. Обійми передніми й задніми лапами це дерево, а я тебе прив’яжу.

Яґуар так зробив, а рапоза взяла міцну ліяну і зв’язала йому лапи.

Тоді каже:

— До побачення, яґуаре. Чекай на Великий Вітер, а я собі піду геть...

І рапоза втекла».

Кумаже не оповідав просто, а грав цю казку на дві особи, як актор: міняв голос, удаючи яґуара, приймав грізну поставу, вдаючи рапозу, — пригинався до землі й плазував; чіплявся руками й ногами за стовбур пальми, показуючи, як яґуар дав себе зв’язати, і нарешті чкурнув у хащі, показуючи, як тікала рапоза.

«Вистава» сподобалася, і глядачі весело сміялися над сильним, але дурним яґуаром, і виявляли свої симпатії до маленької, зате хитрої рапози.

Арусаві, заохочений прикладом товариша, підвівся й собі.

— Я тепер оповім далі про яґуара й рапозу, — сказав.

Ніхто не заперечив. Кумаже сів на місце Арусаві, а Арусаві вийшов під пальми, пригладив своє волосся й почав:

«Після того, як мурахи перегризли ліяни і звільнили яґуара, а він за те всіх їх з’їв, він пообіцяв помститися на рапозі.

Він сказав усім звірям:

— Побачите, що я не дозволю рапозі пити воду там, де я п’ю.

Рапоза почула це і каже:

— Побачите, що я питиму воду там, де п’є яґуар.

Тоді рапоза знайшла дупло з бджолами, обмастилася в мед і викачалася в сухе листя.

(Тут Арусаві впав на землю й почав качатися, вдаючи рапозу).

Потім рапоза прийшла до водопою й каже:

— Чи я можу тут напитися?

Яґуар спитав:

— А ти ж хто?

Рапоза відповіла:

— Я Звір Сухого Листя.

— Іди і пий.

Рапоза ввійшла у воду отак і почала пити. Пила, пила, пила, а тоді каже:

— Тепер хочу скупатися, — і пірнула у воду.

(Арусаві впав на живіт і показав, як плаває рапоза).

Мед у воді розтопився, листя поплило, і яґуар побачив, що то рапоза.

Кинувся за нею, щоб піймати, але рапоза вискочила на другий берег і втекла в ліс».