Жаїра. Том 2. На волі: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Поснули господарі оки, заснули й Кумаже та Арусаві, спала вже й Сабія під Жаїриним гамаком, тільки Пірауна ніяк не міг заснути і пролежав, як то з ним завжди бувало в хвилини неспокою, до самого ранку з розплющеними очима.

Коли ж зійшло сонце, збудив своїх і наказав збиратися в дальшу дорогу. Надаремне каріжо припрошували погостювати в них кілька днів, надаремне просила про відпочинок Сабія, вказуючи на стомлену Жаїру, — він не погодився.

— Не час відпочивати, — казав. — Там же десь великий морубішаба чекає на тебе, щоб ти повісила Жаїрин гамак в його оці... — і гірко посміхнувся.

Каріжо разом із своїм вождем Іакумою прощалися з гостями дуже приязно, додатково обділивши всіх новими подарунками, харчами на дорогу й запасом стріл, а кілька чоловіків запропонували свої послуги, щоб вивести мандрівників кращою дорогою далеко за оселю.

— Великого марубішабу напевне знайдете над рікою Іґвапе. — радив Іакума. А найліпше буде вам іти берегом ріки Прадо. Там знайдете багато наших родів.

Усе плем’я вийшло за окаету попрощатися з гостями. Вигукували й вимахували руками їм у слід, прохаючи переказати великому морубішабі про їхню вірність і готовість підтримати війну смерти з білими, або яку завгодно іншу, на яку лише їх покличе новий морубішаба всіх племен каріжо.

Пірауна бурмотів щось невиразне, мовчазний Арусаві взагалі нічого не відповідав, тільки Кумаже шкірив свої хижі зуби й посміхався на всі боки.

— Хай мене мавпа оближе, коли я забуду бодай одне з тих слів, яке почув тут! — двозначно запевнив він, лукаво підморгуючи. — Хай мене мавпа оближе!..

Сонце щойно підводило заспану голову з зелених подушок обрію, як мандрівники під проводом кількох каріжо рушили в дальшу дорогу. Посувалися просто на північ і спішилися пройти до спеки якнайбільше, тому майже не говорили між собою. Тільки Кумаже, що йшов попереду, докладно випитував у каріжо про найближчі оселі й їхні настрої.

Перед полуднем провідники попрощалися й вернулися, а втікачі, вибравши догідне місце під групою пальм на березі ріки, сіли відпочити.

Майже мовчки посідали їсти, мовчали й після їжі, аж поки врешті не заговорила Жаїра:

— Не можна нікому признаватися, що ми втекли з рабства.

— Як же тоді? — скоса подивився в її бік Пірауна.

— Нам треба змовитися і, на випадок потреби, водне оповідати ту саму історію.

— Брехати? — спитав Пірауна,

Жаїра знизала плечима й не відповідала.

— У нас у племені казали, — несподівано обізвався Арусаві, — що хто бреше, не походить з добрих людей.

— А ґварані кажуть, що батьком брехні є страх, — задумано кинув Пірауна. — Брехати — значить боятися. Ґварані не знають страху і тому не брешуть ніколи.

— То вернися до каріжо і скажи їм правду... — глумливо порадила Жарі.

— Навіщо вертатися? Тепер уже не вернуся. Але вчора був би не брехав, коли б мене навіть силою відвели до Ґабрієля, — з похмурою завзятістю відповів Пірауна.

— Хі-і-і! — засміявся Кумаже. — Ґабрієль щедро винагородив би твою правдомовність канчуками! Коли не так — хай мене мавпа оближе! І хоробрість та сила ґваранського мужа показалася б менше вартою, ніж хитрість молодої рабині. Коли не так — хай мене мавпа оближе! Кожен має велику силу й велику відвагу, коли вступає в бій із слабшим від себе, але, коли стає до боротьби з сильнішим — мусить вдаватися до хитрощів. Я оповім вам казку про рапозу й ягуара.

Казку про рапозу й ягуара всі знали, але немає в світі такого індіянина, який би відмовився вислухати навіть всоте ту саму історію, яку і сам уміє добре оповісти. Тож і тепер усі, навіть Жаїра, посідали зручніше в півколо і приготовились слухати Кумаже.

А Кумаже вийшов на середину півкола під пальму й почав:

«Рапоза полювала в лісі й зустрілася з ягуаром.

"О, нещастя, — подумала, — яґуар, безперечно, мене з’їсть".

— Що ти тут робиш? — спитав яґуар.

Рапоза відповіла:

— Я шукаю міцних ліян, щоб прив’язатися до дерева. Сюди незабаром прийде Великий Вітер і може понести мене з собою.

Тоді яґуар злякався і каже:

— Якщо не хочеш, щоб я тебе вбив, то мусиш прив’язати мене першого, бо я більший і Великий Вітер мене скоріше захопить.