— Пітере, не виходь з рубки, — у відчаї крикнула Керол. — Тебе може змити за борт.
«Норець» у дрейфі незграбно хитався і перевалювався з боку на бік.
— Я буду обережний.
Пітер з силою прочинив двері й, хапаючись за поручні, крок за кроком пробрався на корму і зник у кормовому люці. В напруженому чеканні минали хвилина за хвилиною.
Коли Пітер знову з'явився на палубі, ще до того, як він, заточуючись, увесь мокрий від дощу увійшов до рубки, по його стривоженому обличчю вони все зрозуміли.
— Кінчилося пальне, — коротко оголосив він. — Коли ми кружляли навколо того буя, то спалили бензину більше, ніж я думав.
— Що ж тепер буде? — Джіл навіть не приховувала свого страху.
— Киньмо якір, — запропонував Майкл.
Пітер похитав головою.
— У нас короткий якірний ланцюг.
— А чи не можна доточити його канатами або ще чимось? — Керол намагалася говорити спокійно.
— На жаль, ми лишили канати в Рамсгіті, — криво усміхнувшись, нагадав їй Пітер.
— Попросімо сигналом допомогу, — сказав Майкл.
— Як саме?
— Я знаю як! Сиреною. Подамо сигнал «SOS» азбукою Морзе, — мовила Керол.
— Можна було б, — подумавши, згодився Пітер. — Тільки…
— Що «тільки»? — Джіл вся напружилася в тривозі.
— Тільки за допомогу доведеться платити, і платити немало. А ми не можемо собі цього дозволити.
— Гляньте! — показав Майкл у вікно, яке виходило на корму. Крізь завісу дощу, що вже почав ущухати, за високою стіною набережної невиразно проступали контури великих будівель.
— Як же так?..
— Це легко пояснити, — глянувши на компас, сказав Пітер. — Ми проминули Остенде, от і все.
— А зараз припливна течія відносить нас назад, — додав Майкл.
Нараз Пітер зблід. З правого вікна на відстані не більше трьохсот ярдів він помітив обриси пірса. Якщо Майкл має рацію, то вітер і течія несуть їх прямо на нього. Він швидко зважив усе — не можна було гаяти жодної миті.
— Майкле, ми з тобою зараз спустимо ялик.
— Але ж, Пітере, це небезпечно! — закричала Джіл.
— Ми повинні. Це наш єдиний порятунок. Керол і Джіл, ви зв'яжете усі короткі линви, закріпите їх на носі катера і кинете нам кінець. І залишайтеся на палубі. Чіпляйтеся за що можна, як завгодно тримайтеся, але будьте готові кинути якір за борт, тільки-но я крикну. Ми повинні на буксирі відвести «Норця» од пірса, інакше він розіб'ється на друзки.
Дівчата зрозуміли, що Пітер має слушність, і кинулися виконувати його наказ. Пітер з Майклом насилу добралися до корми. Тримаючись однією рукою за шлюп-балку, Пітер другою розв'язав вірьовки на брезенті, що вкривав ялик. Він допоміг Майклові забратись у човник, але не знімав ялика з підставок, щоб той не розбився об надбудови на палубі. Тим часом Керол і Джіл поповзли на ніс із зв'язаною линвою й закріпили її петлею на одному з кнехтів.
— Вже стало спокійніше, — крикнув Пітер, щоб підбадьорити дівчаток. — Ми підпливемо до вас і вловимо линву. Якщо хто впаде за борт — пливіть до берега. Тут недалеко, ще й приплив допомагатиме.
Керол махнула рукою на знак того, що вони все зрозуміли. Пітер обернувся до Майкла.
— Слухай, Майкле, — лагідно мовив він, — ми новини зробити так: при першій же нагоді я спущу ялик разом з тобою за борт катера з підвітряного боку. Тільки-но ялик торкнеться води, відчепи трос, але не відпускай його, тоді якось і я переберуся в ялик.