— Йде прямо на нас, — сказав Пітер, передчуваючи біду. — До того ж мчить повним ходом. Скидається на торпедний катер чи щось подібне до нього.
— Як цікаво! — вигукнув Майкл. — Страшенно хочеться знати, що ж буде далі?
— Сподіваюсь, це не має відношення до того, що сталося в Рамсгіті, — мовила Джіл. — Не вистачає лиш ускочити зараз в якусь халепу!
Майкл вів катер вздовж берега, а військовий корабель неухильно прямував на них: величезні хвилі широко розходилися від його носа, а позаду лишався пінявий слід. Всього за три хвилини він наблизився до них і почав обходити «Норця» широким колом.
— Гей, ви, дурноверх! Обережніше! — вигукнув Майкл, коли високі хвилі, підняті військовим кораблем, докотились до їхнього малого суденця й загойдали його, наче корок. — Ідіть собі гратися деінде.
— Вони підняли сигнальні прапори, — сказала Керол. — Хто вміє читати сигнали?
— Ніхто з нас не вміє, — відповів Пітер, спостерігаючи за судном, що кружляло навколо них.
— Я знаю Нельсонів сигнал, — сказав Майкл. — Той, що піднімають на Адміралтействі в день перемоги при Трафальгарі. Ми вчили його в школі. Ви ж знаєте: «Англія чекає, що кожен виконає свій обов'язок».
— Не думаю, що це саме і є той сигнал, — саркастично мовила Джіл. — Що нам робити, Пітере? Ми ж повинні щось зробити?
Шкіпер подумав трохи.
— Нічого, — рішуче відповів він. — Веди катер тим же курсом, Майкле. Можеш іще збільшити швидкість на один-два вузли.
Майкл збільшив швидкість, і тоді військовий корабель підійшов до них ближче. Пітер не помилився: це був торпедний катер під бельгійським прапором. На містку показався матрос, підняв семафорні прапорці і почав передавати сигнали.
— Вони, певне, хочуть зупинити нас, — сказав Пітер, — але, будь я проклятий, якщо ми зупинимось. Іди тим же курсом, Майкле.
Торпедний катер зробив ще одне коло, а потім порівнявся з «Норцем» і пішов поруч на відстані ярдів двадцять. Офіцер взяв мегафон і прокричав щось гортанної мовою.
— Що він сказав? — спитала Керол.
— Уявлення не маю, — відповів Пітер. — Не уповільнюй ходу, Майкле. Дивіться всі прямо вперед, ніби їх не помічаєте.
— Ти думаєш, так буде краще? — нерішуче спитала Джіл.
— Може, й ні, але спробуємо проскочити, — відповів Пітер.
Другий офіцер взяв мегафон і прокричав щось по-французьки.
— Щось таке відносно arrétez[12], — сказала Керол.
— Я так і думав. Прикиньмося, ніби ми не розуміємо, — зауважив шкіпер і збільшив швидкість «Норця».
На палубу торпедного катера, від якого відділяло їх тепер всього кілька футів, вийшов матрос.
— Не звертайте на нього уваги, — мовив Пітер, дивлячись уперед.
— Вам наказано зупинитись, — крикнув матрос чисто по-англійському. — Далі йти небезпечно. В цьому районі відбуваються навчальні артилерійські стрільби по плавучих мішенях.
— Це інша річ, — пробурмотів Пітер. — Майкле, негайно уповільни хід. — Він прочинив двері і вихилився і стернової рубки.
— А коли нам можна буде йти далі? — крикнув Пітер.
Моряки на торпедному катері перемовилися кількома словами.
— Через чотири години, — почулося у відповідь.
— Чотири години! Ми не можемо так довго чекати! — крикнув Пітер.
Ще одна коротенька нарада на торпедному катері, і матрос передав:
[12] Зупиніться.