— Можна і так сказати. — Узявши Люсі на руки, вона додала: — Дякую! Ти молодець! А тепер, щоб переконатися, що підлога надзвичайно чиста, ми ще раз її підметемо, добре? — І, похитавши головою, тихо промовила: — Люсі Шерборн, яка ж ти будеш господиня?
Пізніше на порозі з’явився Том.
— Вона готова?
— Так, — сказала Ізабель. — Обличчя вимите, руки чисті. Ніяких брудних пальців.
— Тоді ходімо, малятку.
— Угору сходами, татку?
— Так, піднімемося сходами.
І вона пішла поруч із ним у маякову вежу. Біля підніжжя сходів підняла ручки догори. Стоячи позаду, Том схопив її за долоньки.
— Тепер, зайчику, давай порахуємо. Один, два, три. — Вони надзвичайно повільно піднімалися сходами. Том уголос рахував кожну сходинку, хоча Люсі уже давно здалася.
Нагорі, у кімнаті чергового, дівчинка простягнула рученята.
— Нокль.
— Почекай з біноклем. Давай спершу я поставлю тебе на стіл. — Він посадив її зверху на морські мапи та передав дівчинці бінокль, притримуючи його руками.
— Щось бачиш?
— Хмаринки.
— Так, їх сьогодні багато. А катер?
— Ні.
— Упевнена? — сміявся Том. — Вартовим на роботу тебе б не взяли. Що це там? Помітила? Там, де мій палець.
Вона задриґала ногами.
— Альф і Буї! Апельсини.
— Мама казала, що привезуть апельсини, так? Давай схрестимо пальці.
Минуло понад годину, поки катер пришвартувався. Том та Ізабель стояли на причалі. Дівчинка сиділа на Томових плечах.
— Ціле зібрання! — зрадів Ральф.
— Привіт! — викрикнула Люсі. — Люди! Привіт, Альф, привіт, Бу.
Блуї стрибнув на причал, піднімаючи канат, який кинув йому Ральф.
— Уважніше, Люсі, — сказав він дитині, що спустилась на землю. — Не стій канату на шляху. — Він подивився на Тома. — Господи, вона вже справжня маленька дівчинка, а не те малятко Люсі, правда?
Ральф розсміявся.
— Знаєш, немовлята ростуть.
Блуї закінчив із закріпленням каната.
— Ми бачимо її раз на кілька місяців, тому це так очевидно. На дітей у місті ти дивишся кожного дня, через те й не помічаєш, як вони ростуть.
— І раптом вони стають такими громилами, як ти! — подражнив його Ральф. Коли він ступив на причал, то сховав одну руку за спиною. — Хто хоче допомогти мені забрати речі з катера?