Том усміхнувся.
— Не знав, що одружився з чемпіонкою.
Вона грайливо ляснула його по руці.
— Я просто розказую сімейні легенди Ґрейсмарків.
Том намагався допомогти Люсі розібратися з безладом у тарілці, інакше вона б усе порозкидала, аж раптом до них підійшов хлопець зі значком розпорядника. Діставши блокнот та олівець, він запитав:
— Перепрошую, це ваша дитина?
Це питання приголомшило Тома.
— Вибачте?
— Я просто питаю, чи це ваша дитина.
Том щось пробурмотів.
Хлопець повернувся до Ізабель.
— Це ваша дитина, пані?
Ізабель на секунду насупилася, а потім зрозуміла, про що йдеться, й повільно кивнула.
— Ви шукаєте учасників для забігу татусів?
— Так. — Він приготував олівець і запитав у Тома: — Як вас звати?
Том знову подивився на Ізабель, але її обличчя було спокійним.
— Я можу підказати, якщо ти раптом забув, — стала вона підтрунювати над чоловіком.
Том сподівався, що дружина розуміє його неспокій, але Ізабель продовжувала усміхатися. Нарешті він сказав:
— Я не дуже добре бігаю.
— Але всі татусі беруть участь, — запротестував хлопець. Очевидно, це була перша відмова.
Том обачно добирав слова.
— Я навіть відбіркове змагання не пройду.
Хлопець, похнюпившись, побрів шукати наступного учасника. Ізабель ніжно сказала:
— Не хвилюйся, Люсі. Я натомість візьму участь у перегонах матусь. Принаймні хоч хтось із твоїх батьків готовий виставити себе на посміховисько.
Але Том у відповідь не усміхнувся.
Доктор Самптон мив руки, а за ширмою одягалася Ізабель. Вона виконала свою обіцянку, що дала Томові, й пішла до лікаря, поки вони були в Партаґезі.
— Приблизно кажучи, нічого поганого, — мовив він.
— Тобто? Як це? Я хвора?
— Зовсім ні. Це просто клімакс, — пояснив лікар і щось записав. — Вам пощастило, що ви вже народили дитину, отже це не так важко, як деяким жінкам, коли клімакс відбувається настільки рано. Що стосується інших симптомів, то їх потрібно просто перетерпіти. Вони минуться приблизно за рік. Інколи так буває. — Він весело усміхнувся. — І потім настане чудове полегшення: ви не матимете жодних проблем з менструаціями. Деякі жінки можуть позаздрити вам.
Повернувшись до будинку батьків, Ізабель намагалася не плакати. Вона мала Люсі; вона мала Тома, а багато жінок втратили назавжди тих, кого вони любили найбільше. Не можна бути такою жадібною і ще чогось хотіти.