— Сталося диво. Це подіяло на нього, ніби якісь чари. — Віолетта дивилася у вікно на рожевий гібіскус. — Білл важко сприйняв новину про Г’ю, але коли дізнався про Алфі, це ще більше його добило. Він довго не вірив. Казав, що це неможливо, такого просто не могло бути. Кілька місяців писав листи, хотів почути, що сталася помилка. Певною мірою я була рада цьому: пишалася, що він хоче дізнатися правду. Але є багато людей, які втратили більше, аніж одного сина. Я знала, що це правда. Зрештою запал мого чоловіка минув. Він зневірився. — Пані Ґрейсмарк зітхнула. — Однак тепер, — вона підвела очі й зачудовано усміхнулася, — завдяки Люсі він знову став самим собою. Я впевнена, ваша донечка має для Білла не менше значення, ніж для вас самих. Вона повернула його до життя. — Віолетта потягнулася до Тома й поцілувала його в щоку. — Дякую!
Коли після обіду жінки мили посуд, Том сидів з Люсі на травичці, де вона пробувала ходити, кружляючи навколо й цілуючи його.
— О, дякую, манюня! — усміхнувся він. — Дивись, не з’їж мене. — Вона знову поглянула йому в очі, і він схопив її та почав лоскотати.
— О! Ідеальний татко! — почувся голос іззаду. Том, обернувшись, побачив тестя. — Вирішив прийти й переконатися, що тут усе гаразд. Ві завжди казала, що я добре даю раду трьом нашим. — Коли пан Ґрейсмарк казав останні слова, на його обличчі промайнула тінь. Швидко опанувавши себе, він простягнув руки. — Ходи до дідуся! Ходи і потягни його за вуса. Ох, моя маленька принцеса!
Люсі ступила кілька кроків, простягнувши рученята.
— Ось так, — сказав Білл, хапаючи її.
Вона потягнулася до кишенькового годинника в жилеті й витягнула його.
— Хочеш подивитися, котра година? Знову? — засміявся Білл і ще раз відкрив золотий футляр, показавши їй стрілки.
Дівчинка відразу ж закрила його й тицьнула дідусеві, щоб той відкрив сам.
— Віолетті зараз дуже важко, — звернувся пан Ґрейсмарк до зятя.
Том звівся на ноги і струсив траву зі своїх штанів.
— Чому, Білле?
— Сумує за Ізабель, а тепер сумуватиме ще й за маленькою… — Він зробив паузу. — Повинна ж бути робота в Партаґезі?.. Ти ж закінчив університет, заради Бога…
Том переступив з ноги на ногу.
— О, я знаю цю приказку, — продовжив пан Ґрейсмарк. — Доглядач маяка — то назавжди.
— Це не просто приказка, — сказав Том.
— І це правда?
— Більш-менш.
— Але ж ти міг би покинути роботу? Якщо б ти справді захотів?
Том задумався.
— Білле, чоловік може залишити дружину, коли він дійсно цього захоче. Але ж це не означає, що так чинити правильно.
Білл подивився на Тома.
— Навряд чи це є чесним учинком, коли тебе навчили, ти здобув досвід, а потім усе залишаєш і йдеш. І, зрештою, до цього звикаєш. — Він, поглянувши на небо, замислився. — Там я на своєму місці. Ізабель теж подобається на Янусі.
Дитина простягнула ручки до Тома, і він відразу ж посадив її собі на стегно.
— Будь ласка, подбай про моїх дівчаток! Це все, про що я прошу, — сказав Білл.
— Я зроблю все можливе. Обіцяю вам!
Найважливішою традицією в День подарунків у Партаґезі був церковний ярмарок. Тоді збиралися не лише містяни, а й мешканці всієї округи. Це свято було започатковане багато років тому кимось, хто бачив переваги проведення заходу зі збору коштів у день, коли ніхто не скаже, що має дуже багато роботи й не може прийти. Крім того, оскільки це було відразу ж після Різдва, всі намагалися бути щедрими.
Окрім продажу тортів та ірисок, слоїків з варенням, котрі іноді вибухали від пекучого сонця, ярмарок славився спортивними та іншими змаганнями. А забіги з яйцем у ложці, на трьох ногах[9] і в мішку були найпопулярнішими. Також тут збивали кокосові горіхи, однак від тирів після війни відмовилися, бо через нещодавно відточені навички тутешніх чоловіків власники втрачали гроші.
На святкування приходили всі, і найбільш важливим обов’язком було взяти участь у змаганнях. Сім’ї проводили на ярмарку цілий день. Тут можна було купити за шість пенсів пиріжки й сосиски, засмажені на грилі. Том з Люсі та Ізабель сиділи на ковдрі в затінку і їли сосиски в тісті. Люсі, розібравши свій обід на складові, поклала все на тарілку поряд.
— Мої брати добре бігали, — розповідала Ізабель. — Навіть вигравали забіг у три ноги. І я думаю, мама все ще зберігає кубок, який я одного року виграла за змагання «біг у мішку».
[9] Вид змагання з бігу, коли учасники біжать парами, причому права нога одного прив’язана до лівої ноги другого. (Прим. ред.)