Оскар і рожева пані: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Навіщо. Жувальна гумка тебе не задовольняє?

— Ти на це нездатний, ти — нуль. Впевнена, ти ніколи цього не робив.

— Не сміши. У п’ятнадцять років я робив це вже багато разів, будь певна.

— Тобі п’ятнадцять? — здивувалась вона.

Я перевірив по годиннику.

— Так. Якраз минуло п’ятнадцять.

— Я завжди мріяла, щоб мене поцілував дорослий п’ятнадцятирічний хлопець.

— Авжеж, це привабливо, — бовкнув я.

Вона скорчила неймовірну гримасу, виставивши губи вперед, стала схожою на присоску, розплющену на віконному склі, і тут я зрозумів, що вона чекає на поцілунок.

Обернувшись, я бачу всіх моїх друзів, які спостерігають за мною. Жодної можливості здрейфити. Треба бути чоловіком. Прийшла пора.

Я підходжу і цілую. Вона стискає мене в обіймах, я не можу відірватись, все зволожується, раптом, без попередження, вона всовує мені в рот свою жувальну гумку. З несподіванки я її ковтнув. Мене взяло зло.

І у цей момент чиясь рука торкнулась мого плеча. Біда не ходить сама — прийшли мої батьки. Сьогодні неділя, я й забув.

— Оскаре, ти не познайомиш нас зі своєю подругою?

— Вона мені не подруга.

— Може, ти все таки нас познайомиш?

— Сандрін. Мої батьки. Сандрін.

— Рада з Вами познайомитись, — каже Китаянка, прибираючи солоденького вигляду.

Я б її задушив.

— Хочеш, щоби Сандрін пішла з нами у твою палату?

— Ні, Сандрін залишиться тут.

Повернувшись у ліжко, я відчув, що стомився, і трохи поспав. Все одно я не хотів із ними розмовляти.

Коли я прокинувся, вони як завжди вручили мені подарунки. Відколи мене поклали у стаціонар, у моїх батьків виникли проблеми зі спілкуванням, тож вони приносять дарунки, і ми марнуємо післяобідній час, читаючи правила гри та інструкції з використання. Що стосується пояснень, мій тато — цілком безстрашний: навіть якщо вони написані турецькою чи японською, він не падає духом, а береться за схеми. Просто чемпіон світу з марнування часу в неділю пополудні.

Сьогодні вони принесли плеєра. Тут я ніяк не міг їх розкритикувати, навіть якби хотів.

— А вчора ви не приїздили?

— Вчора? Навіщо? Ми ж можемо лише в неділю. Чому ти запитуєш?

— Вашу машину бачили на стоянці.

— У світі не один червоний джип. Машини взаємозамінні.

— Авжеж. Не те що батьки. А жаль.

Тут я їх просто прибив на місці. Тоді взяв плеєр і при них двічі поспіль прослухав диск «Лускунчик». Дві години вони не могли сказати ні слова. Так їм і треба.

— Тобі подобається?