4) Оцінка збройної боротьби як не етичної, але логичної в сучасних умовах категорії.
5) Спроба етичного обгрунтування підвалин конфліктів.
ІІ. Роля збройної сили під час зовнішніх та внутрішніх конфліктів.
III. Аналіз впорядкування збройнім сили.
1) Вимоги, що становлять умови небезпеки до керування масами під час збройної боротьби:
а) взаємна підтримка,
б) почуття спільної волі,
в) вплив віри мас на керовників (почуття відповідальности).
г) Неможливість колективного керування масами перед небезпекою смерти.
д) методика передачи єднної волі масам у звазку з їх збільшенням,
є) аналіз елементів, шо утворюють віру керованих до керуючих.
2) Сугестіонірування та рефлекси як метод керування масами.
3) Природні верстви в армії як наслідок вимог ії будівлі та їх устремління:
а) ріжно правові верстви та їх утворення,
б) ріжно становішні верстви,
в) перетрубації військового часу,
г) пертурбації революційного часу.
4) Обопільні впливи верств суспільства та армії.
5) Комуляції верств армії з верствами суспільства — наслідки цього.
IV. Висновки і соціально-психічних категорій будови армії.
Спроби розвязання проблеми створення збройної сили.
І. Всенародного типу.
1) Первісного типу, 2) класичної доби, 3) початків середнєвічча, 4) міліції нової доби, 5) українського типу ріжних часів.
ІІ. Пануючей нації:
1)) лише з пануючих, 2) з пануючих та поневолених.
ІІІ. Пануючей класи:
1) кастовий тип старої та нової доби, 2) мішаний тип кастово, наємно поневолений (аналіз цього типу на Україні), 3) найманий тип, 4) вербунок і рекрутації нової доби, 5) чисто класовий тип революційних діб, 6) модерний тип загального обов’язку.
IV. Висновки.
1) Головні підвалини, 2) проблема керування, 3) проблема вншкілу, 4) мобілізація.
І. Значення природи країн для її оборони.