Ґольдштайн: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Рат згадав, що й він інколи піднімався на дах, на голубник Лібіга, коли йому було потрібно трохи відпочити.

— Газгольдер схожий на звіра, — вів далі Торнов. — Він дихає. Кожного вечора його дзвін{104} падає, а кожного дня він знову піднімається; думаю, що в цьому є щось дуже заспокійливе.

Рат спрямував пляшку пива на величезний сталевий каркас, усередині якого майже на всю висоту був піднятий резервуар з газом.

— А як туди можна піднятися?

— Сходами, — сказав Торнов, — там є сталеві сходи. Бачиш оті проходи в сталевому каркасі? Це ремонтні коридори, туди можна потрапити без проблем. А на верху газового дзвінка тебе ніхто не бачить. Але ти бачиш звідти все місто.

— І це незаконно?

— Несанкціонований доступ заборонено. Так говорять знаки.

— У поліцейських завжди є санкціонований доступ, вони завжди ним уповноважені, пам’ятайте про це, кандидате в інспектори.

Рат знайшов фотографію, що стояла на столі. На ній була зображена красива молода дівчина, якій було чотирнадцять чи п’ятнадцять років. У неї була чарівна усмішка.

— Хто це? — запитав він.

— Моя сестра.

Рат подивився на кандидата в інспектори.

— Та, що привела тебе працювати у поліцію?

Торнов кивнув.

— Та, заради кого я став поліцейським.

— Гарна дівчина, — сказав Рат. — Така юна.

— Це давня фотографія.

— Ти досі не розказав мені, що сталося. Я маю на увазі, чому ти став поліцейським через неї.

Торнов зробив ковток пива і мовчав. Так само, як кілька днів тому, коли Рат уперше підняв цю тему. Але цього разу він наполіг.

— Ти не хочеш поговорити про це? — запитав він.

— Це довга історія, — сказав Торнов, — але я не впевнений, що ти хочеш її почути.

— Звичайно хочу. Розповідай.

Торнов криво усміхнувся.

— Насправді я не впевнений, що хочу її згадувати.

— Тобі вирішувати.

— Добре, — Торнов рішуче прокашлявся. — Відтоді минуло понад сім років. Хай йому грець, Луїза була найкрасивішою дівчиною у світі.

— Була?

— Вона не померла, — сказав Торнов, дивлячись на Рата, і в цьому погляді був такий біль, якого він раніше не бачив у цьому зазвичай доброму та сердечному чоловікові. — Але, можливо, було б краще, якби вона таки померла.

Рат був шокований цими різкими словами, але не став розпитувати, а дозволив Торнову розповісти все самому.

— Насправді це доволі коротка історія, — продовжив кандидат в інспектори. — Ми жили разом з нашими батьками у Тельтові. Це маленьке містечко на південний захід від Берліна, шматочок ідеального світу, як ми завжди думали. І в цьому ідеальному світі моя маленька сестричка, їй тоді було всього п’ятнадцять, одного дня побачила, як двоє чоловіків проникли на склад через вікно. Вона викликала поліцію, але коли вони приїхали, то знайшли лише розбите вікно, всередині нікого не було. Однак трохи пізніше двох чоловіків, які підходили під опис, затримали. Луїза бачила двох негідників дуже близько і одразу впізнала їх, коли їй показали їх у поліцейському відділку.