— Що?
— Крістін Мьоллер. Ще одна дівчина з вашої вражаючої колекції. Дивно, що саме ви вимагаєте від своїх інформаторів. Практично все, як мені здається. Окрім самої інформації.
Ланке раптово зблід. Він схопився за одвірок.
— Я не розумію, що ви маєте на увазі, — сказав він, але це прозвучало не зовсім переконливо. Ланке точно знав, чого хоче від нього Рат.
— Г’юго Ленц, також відомий як Рудий Г’юго. Він був коханцем твоєї компаньйонки по іграх, чи як ви це називаєте? Ви відчули ревнощі? Чи навіщо ви звели його з вигаданими колегами? Зрештою це ви застрелили Г’юго Ленца? Чи найняли когось для цього? Когось із-за кордону?
— Як?
Його реакція виглядала щирою. Рата це здивувало.
— Це був не я, повірте мені! — голос Ланке звучав справді відчайдушно.
— Тоді скажіть мені, хто це зробив!
— Я не можу цього сказати! Хіба ви не розумієте?
— Ні.
— Я не можу взяти камеру... Я не можу зрадити тих чоловіків, це означало б вірну смерть!
Рат подивився на нього. Здавалося, що Грегор Ланке був тою людиною, яка вплуталася у те, що їй було не під силу.
— Вся та історія, яку ви мені розповіли, про те, що ви хотіли впіймати Ґольдштайна і тому відправили свою інформаторку в готель «Ексельсіор», виявилася казкою, — сказав Рат. — Це теж був наказ цих ваших... товаришів, чи не так?
Ланке нічого не відповів, але Рат відчував, що він на правильному шляху.
— В яку гру ви граєте з ними, Ланке?
Грегор Ланке подивився на носаки своїх черевиків, він мовчав, проте трохи тремтів. Рат майже пожалів хлопця, але це швидко минулося.
— Вам справді слід подумати про співпрацю зі мною, інакше я розкрию ваші брудні справи. Тоді це означатиме кінець вашої поліцейської кар’єри.
— Зробіть це, якщо більше нічого не можете вдіяти. Я не можу вам нічого розповісти. А тепер, будь ласка, залиште мою квартиру.
Рат зрозумів, що зараз нічого не доб’ється від Ланке, цей хлопець, схоже, справді боявся смерті. Вони почули дзвінок. Ланке глянув на двері, наче загнаний олень.
Рат відчинив двері і побачив перед собою гарне обличчя. Він ніколи не зустрічав молодої жінки, що стояла на порозі. Але був упевнений, що нею можна буде помилуватися на сцені в якомусь нелегальному нічному закладі цього міста в програмі для дорослих. Він трохи підняв свого капелюха й попрощався з обома:
— Гарних вихідних!
Проте вони навряд чи у них будуть. Грегор Ланке увесь спітнів і не міг нічого зробити.
Рат не відчував симпатії до свого наступника, він ніколи не любив Грегора Ланке. Питання полягало в тому, чого цей чоловік так боявся, що так швидко змирився з тим, що Рат може зруйнувати його поліцейську кар’єру. А якби з’ясувалося, що Ланке-молодший спав з повіями, які фактично значилися інформаторками відділу «Е», то його кар’єра опинилася б у такій халепі, що навіть дядько Вернер не зміг би йому допомогти.
Рат вийшов на вулицю й попростував до своєї машини.
І тут він побачив чоловіка, який виходив з магазину із сумкою в руках, і зупинився.
— Вітаю, колего, — гукнув він через дорогу, — ви вже збираєтеся за покупками на вихідних?
Себастьян Торнов зробив великі очі.
— Що ви тут робите? — запитав кандидат в інспектори.
— Я саме збирався вас про це запитати.