Ґольдштайн: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Ще більш жахливо, що ця дівчина втекла від мене, чи не так?

— Та ні, — заспокійливо сказав Ланге.

— Якщо Алекс справді бачила вбивство, — сказала вона, — то вбивця теж міг бачити її.

Ланге кивнув.

— Тоді вона в небезпеці.

Ланге знову кивнув.

— Ви вже когось підозрюєте?

— Старшого сержанта зі 127-го відділку, — Ланге нервово ковтнув. — Але я боюся, що ми не зможемо дістатися до нього без заяви свідка. Це складна справа — звинуватити колегу у вбивстві.

— І ви думаєте, що дівчині з вулиці повірять у суді?

Ланге знизав плечима.

— У нас також є кілька доказів. Але без свідка вони нам ні до чого.

Офіціант приніс меню.

— Я вас запросив, — сказав Ланге. — Це піде на рахунок відділу вбивств.

Шарлі замовила мінеральну воду, перед тим як офіціант пішов, а потім вони переглянули свої картки з меню.

— Я бачила Алекс, — сказала Шарлі через деякий час, — дів­чина була страшенно наляканою. Як ви думаєте, чи можливо, що той сержант полював на неї?

Ланге відклав картку.

— Цілком можливо, — сказав він і мусив усміхнутися. — Але це було б недобре для нього. Боюся, у цієї Алекс є кігті. Або хоча б ніж.

— Цей чоловік все ще на службі?

Ланге кивнув.

— Навіть не хотів брати лікарняний.

— Навіщо ви викликали мене сюди, пане Ланге? Я хотіла б це знати, перш ніж щось замовляти.

— Через дві речі, — посміхнувся Ланге. — Я знаю, що ви натрапили на слід дівчини. Продовжуйте цим займатися. Спробуйте знайти Александру.

— Навіщо мені це робити?

— Директор Геннат сподівався, що ви все ще цікавитеся цією справою.

Шарлі мусила посміхнутися.

— Добре, — сказала вона. — Я допоможу вам. За однієї умови.

— Якої умови?

— Ви повинні мені пообіцяти, що зможете захистити Алекс.

— Звичайно, співпраця з поліцією пом’якшить вирок суду.

— Я не це маю на увазі. Я не зможу передати вам Алекс, не вийде. Якщо вона прийде до вас, то тільки добровільно. І якщо вона захоче піти, відпустіть її.