ЖУЛЬЄН: Мене звати Жульєном Порталем.
МАГ: Дозвольте представити вам месьє Президента Дельбека та мадам Мартен.
МАРІ: Марі Мартен. Утім — просто Марі. Банальне ім'я…
МАГ: А я — маг Раджапур.
ЖУЛЬЄН: Даруйте, вас це, певно, здивує, але мені незрозуміло, що я тут роблю. Не пригадую, щоб резервував номер у цьому готелі, а проте — щойно я увійшов, як моє ім'я було вже занотоване в журналі. Хто тут головний? І що це взагалі за місце?
МАГ: Що ви маєте на увазі під «місцем»?
ЖУЛЬЄН: Як називається місто? Яке тут проходить шосе?
МАГ: Гадки не маю!
ЖУЛЬЄН: Тобто як? Ви тут теж новенький?
МАГ: О ні, що ви! Я — найдавніший пожилець у цьому готелі. Живу тут уже півроку.
ЖУЛЬЄН: Даруйте, але від ранку я досить збентежений, тож мені важко розуміти, що кажуть інші. Як називається цей готель?
Пожильці мовчать. Жульєн дивиться по черзі на кожного з них. Вони німують. Жульєн знову тре собі чоло. Марі кладе руку йому на плече.
МАРІ: Ви потрапили до аварії?
ЖУЛЬЄН: Так… або ні… (Напружено намагається пригадати.) Не знаю. Так, я справді був на якомусь шосе, була ніч. Хоч я й щедро приливав вином вечерю, все ж упевнено керував автівкою — «Пародео-С6», остання модель. Чули?
МАГ: Я розрізняю лише два види автівок: ті, в яких на даху є позначка «Таксі», та решта інших.
ЖУЛЬЄН: Авжеж, я гнав, проте точно пам'ятаю, що вів упевнено! Я повертався додому…
МАРІ: На вас хтось чекав?
ЖУЛЬЄН (похнюпившись): Ні…
МАРІ: Шкода. Завжди хтось має чекати… це — єдиний спосіб уникнути катастрофи.
ЖУЛЬЄН (ображено): Не було ніякої катастрофи!
Усі дивляться на нього співчутливо і скептично водночас.
ЖУЛЬЄН (протестує): Аварії не було! Не було!
Усі мовчать. Жульєн сідає.
ЖУЛЬЄН: Я мав зрозуміти, що сплю, коли заїхав перепочити до цього мотелю.
МАГ: До «мотелю»?! Але ж ви й дивак! Тільки послухайте! До «мотелю»!
Марі і Маг не можуть втриматися від сміху. Президент величезним зусиллям приєднується до їхніх веселощів.
Раптом вітальнею проходить служка в білому. Зупинившись на мить, він дивиться на пожильців і лагідно усміхається.
Гигикання миттю стихає.
МАРІ (присоромлено): Так, Еммануїле, ви маєте рацію: кепкувати неввічливо.
ПРЕЗИДЕНТ (подивовано): А ви, бачу, його кличете Еммануїлом?