Маг зітхає і повертається до газети.
МАГ: А шум від читання газети вам не заважає?
ПРЕЗИДЕНТ: Даруйте?
Заходить Марі.
МАРІ: Я чотири рази заправляла ліжко, п'ять разів мила раковину, відпарювала фіранки — вже й не знаю, чим себе зайняти! Чи не дасте мені, бува, якоїсь роботи? Не знаю… Може, ґудзика якого пришити? Чи підрубити кант?
ПРЕЗИДЕНТ (сухим, офіційним тоном): Мадам, вас сьогодні приймав Доктор С.?
МАРІ: Ні. Однак я просилася.
ПРЕЗИДЕНТ: Це неприпустимо! До нас ставляться, мов до якоїсь прислуги!
МАГ (докірливо): Пане Президенте!
МАРІ (радісно): О, що ви, пане, він не помилився: я й справді служниця!
ПРЕЗИДЕНТ: Ага! Бачите!
МАГ: Президенте, тут рекомендаційні листи не потрібні.
ПРЕЗИДЕНТ: Хочете сказати: всі рівні? Егалітаризм? Ця республіканська проказа просотилась усюди! Тепер усім байдуже, хто є хто. Посада й ціна людини вже не мають значення!
МАГ: А як на мене, то справжня цінність людини в тому, що вона — людина, оце й усе.
ПРЕЗИДЕНТ: Яка дурня! І небезпечна дурня!
МАРІ (до Мага): Цей месьє має рацію: хіба можна прирівнювати Президента до служниці?
ПРЕЗИДЕНТ: Бачите? Навіть вона визнає! Дозвольте запитати, мадам: яка ж між нами різниця?
МАРІ: Ну…
ПРЕЗИДЕНТ: Будь ласка, не соромтеся, дайте відповідь — я наполягаю! Нехай наш друг це почує. (Підвищує голос.) А Доктор С., якщо він нас чує, хай дізнáєть-ся, яка ж — із вашого погляду — різниця між Президентом і служницею!
МАРІ: З мого погляду? Ну, гадаю, передусім справа у письмовому столі…
ПРЕЗИДЕНТ (заохочуючи її): Тобто?
МАРІ: Президент смітить на столі, а служниця прибирає сміття.
МАГ (зацікавившись): О, кажіть далі!
МАРІ: З манерою розмовляти — іще гірше. Президент звертається до людей так, ніби вони всі гівнюки, а служниця — ніби вона сама дурепа.
МАГ: А що ще?
МАРІ: У Президента перед іменем завжди стоїть ціла упряж регалій: месьє Президент Такий-то, генеральний директор Такого-то акціонерного товариства, член Наглядової ради чогось там, командор Ордену Почесного легіону… А у служниці є тільки прізвище — ба ні, часом і цього немає, воно швидко втрачається. Бо… значно зручніше зватися просто Марі, адже господарі трапляються забудькуваті, тож я миттю перетворююсь на просто Марі…
МАГ (обернувшись до Президента): А й справді: дивно, що, за такої очевидної різниці між вами, Доктор С. вас досі не прийняв!
Тимчасом заходить Жульєн. Йому вочевидь ведеться значно краще.
ЖУЛЬЄН: Усім доброго дня.
Усі підводяться на знак вітання.