МАГ: Аби довести, що ви справді живий, варто було б вас убити. Еге ж… Якщо вбивство вдасться — отже, ви направду були живим. І навпаки, якщо не вдасться, то це означатиме одне з двох: або ви вже мертвий, або — безсмертний.
ЖУЛЬЄН: Здається, у мене їде дах…
МАГ: Теж непогане вирішення проблеми.
ПРЕЗИДЕНТ (з іронією): Ще те вирішення проблеми!
Раптом до кімнати заходять служники в білому — так, ніби супроводжують якусь дуже важливу персону.
МАГ: О, до нас іде Доктор С.!
ПРЕЗИДЕНТ (підводиться): Цю зустріч призначав я!
Служники уважно дивляться на Мага, Марі та Президента. Пожильці ніби чують їхні слова.
МАРІ (розчаровано): Ну гаразд…
МАГ (так само): Добре, хай і так…
ПРЕЗИДЕНТ (із образою): Що ж це таке, я ж прийшов раніше за нього! (З люттю обертається до Жульєна.) Чим ви взагалі займаєтесь?
ЖУЛЬЄН (ледве чутно): Я — головний редактор спортивної газети...
ПРЕЗИДЕНТ: Отакої! А вам не здається, що голова трьох великих компаній вартує більше, ніж якийсь головний редактор? Га?
Служка і служниця наполягають на тому, що всі, крім Жульєна, повинні вийти.
Трійко давніх пожильців підводяться. Маг турботливо схиляється до Жульєна.
МАГ: Доктор С. хоче поспілкуватися саме з вами.
ЖУЛЬЄН: Звідки ви знаєте?
МАГ: Мені про це сказав Рафаїл.
ПРЕЗИДЕНТ: Не Рафаїл, а Гавриїл!
МАРІ: Та ні, Еммануїл!
Вони виходять.
За ними виходять служники в білому. Жульєн чекає.
Заходить жінка. Елегантна, проте зовні дуже сувора; під пахвою в неї купа тек — ця пані нагадує лікаря, що обходить шпиталь.
ДОКТОР С.: Ви Жульєн Порталь?
ЖУЛЬЄН: Я, а що?
ДОКТОР С.: Доброго дня, я — Доктор С.
Жульєн здивовано сіпається. Доктор С. усміхається — і Жульєн миттю заспокоюється. Доктор С. знаками показує йому сісти.
ДОКТОР С. (із турботою): Страшно?
ЖУЛЬЄН: Трішки є.
ДОКТОР С.: Ви вже зрозуміли, де опинилися?