За ним чимчикує Президент Дельбек — черства, трафаретна людина, вдягнена зі стриманістю, властивою персонам, які понад усе цінують респектабельність.
ПРЕЗИДЕНТ: Ні, я нічого такого не чув!
МАГ: Не дивно — ви ж бо глухий, мов стара батарея!
ПРЕЗИДЕНТ (ображено): Даруйте?!
МАГ: Ось бачите! (Обертається до служки.) Рафаїле, до нас прибув хтось новий?
Хлопець усміхається.
МАГ (сприйнявши це як підтвердження): Ага, так я і думав!
ПРЕЗИДЕНТ (здивовано): Ви його кличете Рафаї-лом? А я — Гавриїлом.
МАГ: І що, він вам відповідає?
ПРЕЗИДЕНТ: Аякже!
МАГ: То ми обидва вгадали його ім'я!
ПРЕЗИДЕНТ: Не може бути! (Обертається до стійки рецепції.) Гавриїле, як вас насправді звати: Рафаїлом чи Гавриїлом?
Проте хлопець уже зник, не зронивши ні слова.
МАГ (сідає): Чому б вам не визнати, що ми обидва вгадали?
ПРЕЗИДЕНТ: Бо ви кажете одне, а я — друге.
МАГ: І що з того?
ПРЕЗИДЕНТ: Істина — це або перше, або друге, проте ніяк не перше й друге водночас! Або так, або інак. Або ви маєте рацію і я помиляюсь. Або ж моя правда, а помиляєтесь ви.
МАГ: А ваша істина з моєю ужитись не може?
ПРЕЗИДЕНТ: Звісно, що ні!
МАГ: Ти диви… Достоту заміжня пані: ділити її не можна ні з ким.
ПРЕЗИДЕНТ: Я пані Президентову ніколи ні з ким не ділив!
МАГ: О, в це я охоче вірю! Адже вчора ви показували мені її фото…
ПРЕЗИДЕНТ (ображено): Даруйте?!
МАГ (повторює, ніби глухому): Бо вчора ви показували мені її фото!
Маг розгортає газету і занурюється у читання. Та це не зупиняє Президента.
ПРЕЗИДЕНТ: Ви бачили сьогодні Доктора С.? (Маг відкриває рота, щоби відповісти, але не встигає.) А я досі його не бачив! Зранку навмисно зробив запит на побачення — проте відповіді не отримав і досі. Хіба можна так поводитися з людьми?! Га?! Я вас питаю! (Маг знову відкриває рота, щоби відповісти, але знову не встигає.) Це абсолютно неприпустимо! Адже на кожного з нас складено докладні й вичерпні досьє, тож Доктор С. знає, з ким має справу. Як гадаєте, чи можна вважати таку людину компетентною? (Маг знову відкриває рота, щоби відповісти, але знову не встигає.) У мене складається враження, що нині медичну освіту дають неправильно: студентів напихають знаннями, мов різдвяних індичок, але головному — навичкам — їх не вчать! Із такою «сучасною медициною» ми отримуємо не освічених фахівців, а варварів, напакованих інформацією. Ви ж зі мною згодні, чи не так? (Маг знову відкриває рота, щоби відповісти, але знову не встигає.) Яке гниле покоління — вони ж ніколи не відали ні голоду, ні холоду, не спізнали війни! З народження плавають, як вареники у сметані, — розкошують, насолоджуючись життям!
МАГ: Слухайте, Президенте, вам узагалі потрібні відповіді на ваші запитання?!
ПРЕЗИДЕНТ: Даруйте, що?
МАГ (ніби до глухого): Мої відповіді вам потрібні, га?
ПРЕЗИДЕНТ: Та що ви до мене чіпляєтесь?! Звісно, я дуже ціную вашу компанію, проте — дайте мені договорити!