Пан інспектор: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Гриць (тремтячим голосом). Гм!.. Слухай, жінко, як же ти пізнала, що то він?..

Настя. Який ти, Гриню! Та ж такого великого пана можна відразу пізнати. О, такий панисько, в чорній бекеші, в капелюсі, зі скіряною торбою, аякже! Дивлюся — стоїть він коло нашої комори і щось до колодки заглядає… Ну, я собі зараз поміркувала, що то мусить бути якийсь не з тих простих… Та й питаю: ви, паночку, певно той ревізор, що мав приїхати на обрахунок до нашої куропативи? А він каже: так, так, матусю… Ну, то, кажу, ви маєте в нас ночувати. А як ваш чоловік називається? — питає. Ну, я йому повідаю, що ти, ніби, називаєшся Гринько Бульба і що ти є в тім усім головою… А він каже: так, так, дуже гарно, я там зараз прийду… (За сценою чути стукіт). О!.. Вже йде… Ой, Царице небесна! Що ж я йому зварю!.. (Порається біля печі).

ЯВА 7

Панок (входить, обличчя хитре, улесливе; має малі вусики; капелюх насунений на очі; одітий в чорний плащ, під пахвою скіряна течка, черевики досить подерті). Добрий вечір! Чи тут живе голова кооперативи Гринько Бурак?

Справник, Касієр, Крамар (всі три разом стають з лави, мнуть у руках шапки та моргають до себе, що їм треба виноситися з хати).

Гриць (рівночасно заклопотано). Гм!.. Я знаю… Воно ніби так, пане ревізоре… Тільки я не називаюся Гринько Бурак, а Гринько Бульба…

Панок (дуже привітно). Так, так, Бульба, Бульба. Пан Гринько Бульба! Я так навіть маю записано. Страшно мені приємно вас пізнати. (Подає йому руку). Я називаюся… умм… так, я називаюся Ананас, інспектор Віктор Ананас! Мене прислали… так, мене прислали сюди зі Львова, щоби я зробив скок на вашу кооперативу… то значить… перепровадив у ній ревізію… Так!.. (Кладе течку й капелюх на стіл, бистро мишкує очима по кімнаті.) Ага… (До Гриця). Отже я маю в вас заночувати, пане Капуста?

Гриць. Гм!.. Воно ніби так, пане інспекторе. Прошу, сідайте, будь ласка, та й розгостіться.

Панок. Моцно вам дякую! Бачу, що ви є свій хлоп. А це (показує на Настю) певно, ваша кобіта?

Гриць. Гм!.. Я знаю… Воно ніби так…

Настя (підходить з макітрою в руках). То, прошу пана шпектора, я вже, ніби, друга його жінка, ая. Бо перша небіжка, най з Богом спочиває, померла зараз місяць по шлюбі.

Гриць (сіпає її за рукав). Та йди… геть!

Панок (до справника і інших). А ви, панове господарі, чого стоїте? Скажіть собі сісти!

Справник. Ба!.. Та воно можна… (попихає касієра в сторону дверей).

Касієр. І я так скажу, любцю… (попихає крамаря).

Крамар. Га, Господи Боже!.. (хоче йти з хати).

Гриць (попихає його назад). Це, пане інспекторе, ось справник, касієр та крамар нашої кооперативи…

Панок. Та-ак? Страшно мені приємно!.. А… хто це з вас, панове, касієром? (До крамаря). Може, ви, стрийку?

Крамар. А най мене Бог боронить! То, во, сусід, Данило…

Панок (до касієра). А, так, так!.. Я відразу міркував, що це ви!.. Чи маєте при собі витрих?

Касієр (здивовано). Га?

Панок. Пардон! Я, прошу вас, вродився в Америці і тепер все затягаю трохи по-французьки… Я хотів спитатися, чи маєте при собі… ну, ключ від каси?

Касієр. А десь тут, любцю, повинен бути… (шукає по кишенях).

Панок (до Гриця, дуже поважно). Умм… отже так буде, пане Ріпа! Я зараз беру ключ, йду, зроблю контролю в касі, а раненько докінчимо решту. Я мушу спішитися, бо завтра в полуднє вже маю бути у Львові! (бере зі стола капелюх).

Справник. Ба!.. Я собі, писуню, ще таки сяду… (сідає).

Касієр. Та й за мною, любцю, малі діти не плачуть!.. (сідає).

Крамар. Га, Господи Боже! Та й я до колії не спішуся… (сідає).

Гриць (здержує панка). Гм!.. Якось воно так не випадає, пане інспекторе… Прошу ще хвильку заждати, спічнете, і повечеряєте…

Настя (підходить з варехою в руці). Ой, татуньцю небесний! А де ж ми би тепер пана шпектора пустили! Я во, зараз, яєчка на окріп кидаю, аякже… Пан ішпектор певно вже десь голодні, як той пес?…

Панок (подумав). Рація, рація! Щось перекинути вже можна. Це ніколи не зашкодить. Але… гов! (До Гриця). Пане Фасоля, в вашім селі поліції нема?