Пан інспектор: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Касієр (підхоплює). О, так, так, любцю! Головна річ — крамар!..

Крамар (зривається з лави). Га, Господи Боже! Або крамар що? Злодій, чи шахрай, чи рабівник, га?

Касієр. Любцю, я вам того не кажу. Але, як ви би, наприклад, потягнули з шухляди пару золотих, чи якийсь товар, то я за це ніколи в світі не можу відповідати!

Крамар (заломав руки). Га, Господи Боже! Або ж ви виділи, щоби я вже колись щось потягнув?!

Касієр (дивиться в землю). Що ж, любцю?.. Видіти, не видів, але чути, то таки чув.

Крамар (кричить). Що?! Ви чули? То замало, що ви чули! Поставте мені свідків!

Гриць. Дайте спокій, Гнате… Та що там!.. Десь ви такі…

Крамар (підіймає руки до стелі). Ой, Господи Боже! Та як? Та ж то напасть в живі очі!.. (Сіпає Гриця за рукав). Чуєте? Він каже, що він чув!.. Але я на власні очі бачив, як він ще по Новім році взяв з каси п’ятдесят золотих і дотепер не віддав!

Касієр (з повагою). Я, любцю, позичив.

Крамар (знов сіпає Гриця). О, о, чуєте?.. Він позичив…

Касієр. Ще раз кажу, любцю: позичив і віддам!

Справник (подрапався за вухом). Ба!.. Кажете, писуню, що ви позичили…

Касієр (твердо). І віддам.

Справник. І віддасте… То дуже красно, нема що казати. Але бачите, писуню, то є справа така: ані ви тоді про це нікому нічого не сказали, то раз, а друге, чому ви ще дотепер тих п’ятдесят золотих не віддали? В кооперативі, писуню, нема ґрейцара, хоч гинь, ну, соли нема за що купити, а ви собі так во, якось…

Касієр (видивився на справника і поволі підноситься з лави). А вас, любцю, що то обходить, га? Дивіть, який рихтельний! Я навіть не знав, що ви такі рихтельні!.. А чому ви, любцю, ніколи не берете товару в Союзі, тільки все (числить на пальцях): сіль у Файґля, нафту в Гісера, шмір у Боруха, мармоляду в Штарка…

Справник (видивився на касієра і поволі встає з лави). А вас то, писуню, що обходить, га?

Гриць (заспокоює обох). Сусіди, та що це ви?.. Дайте спокій. Сідайте, не кричіть, не сіпайтеся, бо нема чого.

(Справник, касієр і крамар з-під лоба зиркають на себе і поволі садовляться знов за стіл. Хвиля мовчанки).

Гриць (по хвилі). Гм!.. Воно так, люди добрі, все ще було би в порядку, якби не отой ревізор… Я знаю… В нас дотепер зле йшло! Трохи той завинив, трохи цей, ну, трудно… Воно з початку все так. Пізніше якось би ще направилося. А так що?.. Приїде, зробить ревізію, все вийде наверх, а тоді як ви глянете людям в очі?.. Кажіть?

Справник (понурив очі до землі). Ба!.. А може, він, писуню, ще не приїде…

Касієр (дивиться в землю). Воно так… Часом, любцю, може щось статися…

Крамар (задивився на стелю). Га, Господи Боже! А от вчора читав я в ґазеті, що десь тут… вже не пам'ятаю де, трапився страшний карамболь. Цілий поїзд розбився, а десять люда згинуло на місці…

Справник і Касієр (побожно зітхнули).

ЯВА 6

Настя (в хустці, з кошиком в руці, підходить навшпиньках до стола і шепче). Вже є…

Чотири кооператори (стають всі разом з лави, нахиляють голови і півголосом питають). Хто?

Настя (голосніше). Він…

Чотири кооператори (голосніше). Де?

Настя. Під хатою, витирає черевики, бо коло нашої комори заліз дуже в болото. Йой!.. Та то такий пан! Що ж я йому зварю!.. (Подріботіла до печі).

Справник, Касієр, Крамар (всі три разом з опущеними головами сідають на лаву). Приїхав!..