Пан інспектор: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Настя (вилазить з цебрика). Ой, татуньцю небесний! Ой!.. Але ж пан ішпектор тяжкі, нівроку… як на мене звалилися, то так, перепрошуючи вас, гей корець жита, аж дух мені заперло… Ой, крижі!..

Ревізор (стогне). Ой, груди!..

Справник (подрапався за вухом, до Грицька). Писуню, ви, як то кажуть, найрозумніша голова в селі. Скажіть, розкажіть, витолкуйте мені на хлопський розум, що тут тепер властиво сталося?

Гриць. Гм!.. Я знаю, що? Я на тім усім чисто дурний…

Ревізор (сердито). Як то що, пане добродію? Це ж ясне, як сонце! Злодія, душогуба, розбійника, який щойно тепер вийшов з криміналу… о, прошу! (Піднімає з долівки посвідку). Маєте чорне на білім, який щойно вийшов з криміналу за звичайну крадіж, ви, пане добродію, уважали інспектором, ревізором, ви його гостили, приймали, ви йому гонори робили! І як би я не з’явився в саму пору, тоді що було би сталося? Він би закрався до крамниці, розбив касу, обголив усе до чиста і моє поважання, пане добродію!..

Настя (ломить руки). Та! Доленько бідна!.. То то не був правдивий ішпектор?! А за що ж я його так нагодувала?.. (До дверей). А щоб тобі рухати не дало, а щоб тобі боком вилізло, а щоб тебе розтріскало за мою працю!..

Гриць (сіпає її за рукав). Тихо, жінко! Ти сама усьому винна! (До ревізора). Ну, хто ж то міг знати, пане інспекторе…

Ревізор. Як то, пане добродію? А ви ж не могли від нього зажадати якогось документу, якоїсь леґітимації?.. О, прошу! (Бере зі стола течку, яку панок лишив). Я вам зараз покажу свою леґітимацію. Побачите чорне на білім, з ким маєте до діла, пане добродію! (Відчиняє течку, з якої паде на долівку великий ніж та револьвер).

Справник. От тобі, писуню, леґітимація!

Настя (сплеснула руками). Ой, Царице небесна, рятуй мене грішну, а це що?!

Ревізор (хвилину стоїть наче вкопаний, течка паде йому з тремтячих рук). Розбійник! Розбійник! Вкрав мою течку. Вкрав мої акти! (Кидається до дверей).

Справник (до Гриця). Писуню, тримаймо його! Не пустім! То спільник тамтого, вони оба в змові! (Обоє з Грицьком лапають кінець ревізорового пальта і тягнуть до себе).

Ревізор (рветься на двір). Пустіть! Пустіть, ради Бога! Він вкрав мої акти!

Справник. Акти? Файні акти! Я тобі дам акти, опришку якийсь! Ти нас хотів помордувати? Стій, не втечеш!

Настя. Люди добрі, пустіть його! Та най летить в озеро!

(На сцені метушня, гамір; врешті ревізор вирвався з кімнати, а вслід за ним побігли Гриць, Справник і Настя. За сценою крики — погоня).

ЯВА 11

(Кілька хвилин на сцені пусто й тихо. Тільки знадвору чути далекий гамір, який поступово стає чимраз голосніший. Нарешті до кімнати входять касієр та крамар, які держать за ковнір панка. Всі три уставляються по лівім боці сцени. За ними — Гриць і справник, які знов тримають ревізора. Всі зразу не балакають нічого, лишень стогнуть, охають та відсапують, бо помучені біганиною. Найбільше стогне ревізор.)

Касієр (підіймає руки до стелі). А Господи Боже! От які сьогодні інспектори! А Бог би вас тяжко скарав на тім і на тамтім світі! Тьфу!..

Справник (термосить ревізора). Ви собі, писуню, гадали, що дурного хлопа ошукаєте? О, не діждете ви цього, лотри печені! Побачите, куди стежка в горох!..

Касієр (термосить панка). Ви собі, любцю, міркували: гроші в кулак, смик за поріг та й шлюс… Фертік? О, ні, не фертік! А бачите, що ми вас хапнули!

Панок (раз у раз злобно всміхається). Ну, то називається — трудно. (До ревізора). Галльо, пане інспектор! Як там ситуація?

Ревізор (важко дише). Ой!.. Серце!.. Серце, пане добродію… (Побачив свою течку у панка під пахвою). Мої акти!.. Віддай мої акти, розбійнику!

Панок. Но, но, тільки без компліментів, пане пан! Це — течка моя!

Ревізор. Брешете, пане добродію! Я вас на поліцію!.. Я вас під наглий суд!.. Ви зробили на мене напад!

Панок. Поволі, пане, поволі, не сердьтеся, бо це вам не до лиця.

Ревізор. Віддайте мою течку, пане добродію!

Панок. Го, го, нема вар’ята! Це — течка моя, я на то маю свідків. Ваша онде лежить на долівці!..

Ревізор (тупає ногами). Брешете, пане добродію. Брешете, як остання собака. Я при собі не ношу різницьких ножів та револьверів! (До Грицька). Пане добродію!.. Пане голово! Чого ви, властиво, стоїте, як турок на німецькій проповіді? Як ви можете позволити, щоб у вашій хаті таке діялось?.. Відберіть від цього драба мою течку!..

Гриць (б’ється по полах). Гм!.. Я не знаю, чия вона…