Оповідки про хронопів і фамів: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Якби ще хронопи (ці зелені, їжакуваті, вогкі створіння)

ходили собі вулицями, їх можна було б обминути,

привітавшись: «Добрий мобрий хронопи хронопи».

Але фами?

Радість хронопа

Хроноп і фам стрічаються на розпродажу в крамниці «La Mondiale».

— Добрий мобрий хронопе хронопе.

— Добридень, фаме. Тропак півторак дрібушечка.

— Хроноп хроноп?

— Хроноп хроноп.

— Нитки?

— Дві, але одна синя.

Фам шанує хронопа. Він ніколи не заговорить, доки не знатиме, що його слова саме такі, якими їм належить бути, остерігаючись, аби невсипущі надійки, ці верткі мікроби, не прослизнули в повітря і через одне хибне слово не посіли серце добродушного хронопа.

— Надворі дощ, — каже хроноп. — З усього неба.

— Не хвилюйся, — каже фам. — Ми поїдемо в моєму автомобілі. Аби не замочилися нитки.

Він обзирає повітря, але не бачить жодної надійки і задоволено зітхає. До того ж йому подобається бачити зворушливу радість хронопа, який тулить до грудей нитки — одна з них синя — і нетерпляче чекає, коли ж фам запросить його сісти у свій автомобіль.

Смуток хронопа

При виході з Луна-парку хроноп помічає, що його годинник відстає, його годинник відстає, його годинник.

Хроноп журиться, побачивши натовп фамів, який піднімається Корр’єнтес об одинадцятій двадцять,

а він, зелене й вогке створіння, рушає об одинадцятій п’ятнадцять.

Хроноп розмірковує: «Вже пізно, але для мене не так пізно, як для фамів,

для фамів на п’ять хвилин пізніше,

вони прийдуть додому пізніше,

ляжуть спати пізніше.

А в мене годинник, де менше життя, менше дому, менше спання,

я нещасний і вогкий хроноп».

І попиваючи каву в «Річмонді де Флоріда»,

хроноп зрошує хлібну грінку своїми щирими слізьми.

ІІ. Оповідки про хронопів і фамів

Мандри