Оповідки про хронопів і фамів: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Хроноп: Ви найгарніший з птахів, яких мені довелося бачити.

Кондор: Цього мало.

Хроноп: Ви гарніший, ніж райський птах.

Кондор: Ну-бо, скажи, що я невисоко літаю.

Хроноп: Ви літаєте на запаморочливих висотах, ви цілком надзвуковий і стратосферний.

Кондор: Ну-бо, скажи, що я погано пахну.

Хроноп: Ви пахнете краще, ніж цілий літр одеколону «Жан-Марі Фаріна».

Кондор: Що за мерзенний тип. Не лишає жодної шпарки, куди б його цюкнути.

Хроноп здибує серед полів одиноку квітку. Спочатку він хоче її зірвати,

але йому спадає на думку, що це зайва жорстокість,

і він стає біля неї навколішки і весело з квіткою бавиться: гладить її пелюстки, дмухає, аби вона гойдалася, дзижчить, як бджола, вдихає її пахощі й нарешті влягається під квіткою й засинає, огорнутий безмірним спокоєм.

І квітка думає: «Він — наче квітка».

Фам походжає лісом і, хоча й не потребує дров, захланно позирає на дерева. Деревам дуже страшно, бо вони знають звичаї фамів і бояться найгіршого. Серед них є красень евкаліпт, і фам, уздрівши його, радісно скрикує і танцює тропака й півторака довкола стривоженого евкаліпта, приказуючи:

— Антисептичне листя, здорова зима, повна гігієна.

Він витягає сокиру й, ані трохи не вагаючись, вганяє її евкаліпту в живіт. Смертельно поранений евкаліпт стогне, й інші дерева чують слова, які він каже поміж зітхань:

— Подумати лишень, цей йолоп мав купити пастилки Вальда, та й тільки всього.

Так склалося, що черепахи, ясна річ, є великими шанувальницями швидкості.

Надійки це знають і їм до цього байдуже.

Фами це знають і кепкують.

Хронопи це знають і щоразу, зустрівши черепаху, витягають коробку кольорової крейди і на круглій дошці черепахового панцира малюють ластівку.