Оповідки про хронопів і фамів: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Тим часом генерали й секретарі, принижені тим, як з ними повелися, підготували повстання і на ранок арештували тирана, коли він їв виноград в своїй улюбленій альтані. Аби він не зміг сказати свої останні слова, його тут же вбили, всадивши в нього кулю. А потім взялися шукати чоловіка, який зник з урядового дому, й одразу ж його знайшли, бо він походжав базаром, продаючи рекламні заклики вуличним акробатам. Його запхали в тюремний автомобіль і відвезли у фортецю, де катували, щоб вивідати, якими саме могли би бути останні слова тирана. Позаяк вирвати з нього зізнання не вдалося, його забили на смерть копняками.

Вуличні торговці, які купили в нього вигуки, і далі викрикували їх на перехрестях, й один із цих криків згодом послужив паролем і відгуком контрреволюції, яка покінчила з генералами та секретарями. Декотрі з них перед смертю розгублено думали, що все це — ланцюжок дурних непорозумінь, що крики — це те, що, строго кажучи, можна продати, але не можна купити, хоча це й здається абсурдним.

І всі вони лежали в могилі: тиран, чоловік, генерали та секретарі, але вигуки подекуди лунали на перехрестях.

Лінії руки

Із покинутого на столі листа виповзає рядок, біжить сосновою дошкою і спускається по ніжці. Досить придивитися, аби побачити, що рядок продовжує свій шлях паркетною підлогою, піднімається вгору по стіні, проникає в естамп, який є репродукцією картини Буше, прокреслює спину жінки, яка напівлежить на отоманці, врешті вислизає з кімнати через дах і стрижнем громовідводу спускається на вулицю. Там за ним важко встежити через вуличний рух, але якщо бути уважним, то побачиш, як він вилазить на колесо автобуса, що спинився на розі, який їде в порт. Там рядок спускається прозорою нейлоновою панчохою найбілявішої пасажирки, входить на ворожу територію митниці, поповзом в’юниться до найбільшої пристані і там (але його важко розгледіти, лише щурі видираються услід за ним на борт) піднімається на корабель з гримкими турбінами, біжить по дошках палуби першого класу, насилу пролазить у люк і в каюті, де смутний чоловік п’є коньяк і чує сигнальний гудок відправлення, спинається швом штанів, розшитим жилетом, повзе до ліктя і в останньому зусиллі ховається в долоні правої руки, яка в ту мить починає змикатися на руків’ї пістолета.

Оповідки про хронопів і фамів

І. Перша і ще непевна поява хронопів, фамів і надійок. Міфологічний період

Звичаї фамів

Сталося так, що фам танцював тропака і витинав півторака перед крамницею, де було повно хронопів і надійок. Найбільше це дратувало надійок, бо їм завжди хочеться, щоб фами танцювали не тропака чи півторака, а дрібушечку, яку знають хронопи й надійки.

Фами навмисне розміщуються перед крамницями, і цього разу фам танцював тропака і витинав півторака, аби допекти надійкам. Одна з надійок впустила на землю свою рибу-флейту — бо надійки, як і Морський цар, завжди мають із собою рибу-флейту — і вийшла, щоб збештати фама такими словами:

— Фаме, не танцюй ні тропака, ні півторака перед цією крамницею.

Та фам знай витанцьовував і сміявся.

Надійка покликала інших надійок, а хронопи стали колом, аби побачити, що буде.

— Фаме, — сказали надійки, — не танцюй ні тропака, ні півторака перед цією крамницею.

Але фам танцював і сміявся, аби втерти носа надійкам.

Тоді надійки накинулися на фама і всипали йому бобу. І він лишився лежати під загорожею, стогнучи і стікаючи кров’ю і смутком.

Хронопи, ці зелені й вогкі створіння, нишком підійшли. Оточили фама і почали його жаліти такими словами:

— Хроноп хроноп хроноп.

Фам розумів, і його самотність була не такою гіркою.

Танці фамів

Фами співають довкіл

фами співають і кружляють

— ТРОПАК ПІВТОРАК ТРОПАК ДРІБУШЕЧКА

Фами танцюють в кімнаті

з паперовими ліхтариками й завісами

танцюють і наспівують

— ТРОПАК ПІВТОРАК ДРІБУШЕЧКА ПІВТОРАК

Охоронці торговельних центрів, чому ви випускаєте фамів, які ходять собі де завгодно, співаючи й танцюючи, фамів, які наспівують тропак півторак півторак,

танцюють півторака дрібушечку тропака,

як ви можете?