— Для чого? — запитав нервово Амед.
— Для фото, — пояснив Сулайєд. — Стань отам біля стіни. Тримайся рівно. Повернись до світла. Ось так. Не нахиляй голову.
Амед, осліплений і приголомшений, почав тремтіти.
«Що з тобою? — закричав Сулайєд. — Дивись на нас! Думай про ворогів! Згадай, що вони зробили з твоїми дідусем і бабусею!»
Амед не міг ні про що думати. Його нудило.
«Та підведи ти вже голову й розплющ очі! Дивись на батька. Не ганьби його!»
Сулайєд зробив один знімок, потім другий.
«Думай про Рай».
Амед змусив себе усміхнутися, стримуючи сльози.
«Будь радісним, будь благословенним, ти вибраний Богом».
Сулайєд зробив останнє фото.
«Одягай сорочку. Батьки пишатимуться тобою, коли бачитимуть твоє фото з поясом».
Загед узяв сина за руку: «Ходімо, настав час прощатися з матір’ю і братом».
Вони вийшли з повітки. Тамара чекала на них, сидячи разом з Азізом на долівці в будинку. Азізова рука була замотана носовичком із плямами крові. Він поспішив пояснити батькові, що тільки-но поранився, коли різав помаранч.
— Прощайся зі своїм братом, — сказав йому Загед.
— Не зразу.
Азіз побіг до будинку й повернувся з маленькою тацею, на якій стояла велика склянка.
— Поглянь, що приготував для тебе твій брат, — невпевненим голосом сказала Тамара.
— Тримай, пий, так ти візьмеш із собою смак того найкращого, що родить наша земля, — додав Азіз.
Азіз наблизився до брата й зробив так, щоб склянка впала на нього. Цю невеличку пригоду близнюки спланували заздалегідь. А тому, що Амед без відома брата усе розповідав матері, Тамара знала, що трапиться. Як і передбачалося, вона дала Азізу ляпаса за його незграбність. Експерт засміявся. Сулайєд змусив його замовкнути. Він обережно зняв з Амеда брудну сорочку, щоб перевірити, чи попав помаранчевий сік на пояс. Експерт пояснив йому, що то неважливо: «Вода, сік чи кров — неважливо, залишається під’єднати ще один контакт до детонатора.»
— Знаю,— мовив роздратовано Сулайєд, — не потрібно мені про це нагадувати.
— Йди переодягнися, — сказала Амеду Тамара.
— Я піду з ним, — зразу додав Азіз.
Обидва брати швидко піднялися у свою кімнату. Вони роздяглися. Азіз допоміг брату звільнитися від пояса.
— Що там таке з тим контактом?
— То про детонатор. Дивись, Азізе, це ось ця маленька коробочка. Експерт прикріпив її до пояса лиш ось тут, бачиш, за допомогою жовтого провода.
— А червоний провід?
— Сулайєд сказав у повітці, що ним займеться він.
— А коли?
— Коли ти будеш на горі.