ПЕРШИЙ СОЛДАТ:
На жаль, царівно, це неможливо. Тетрарх нікому не дозволяє з ним говорити. Навіть первосвященику заборонив ставати до розмови.
САЛОМЕЯ:
Я хочу з ним поговорити.
ПЕРШИЙ СОЛДАТ:
Не можна, царівно.
САЛОМЕЯ:
Я поговорю з ним.
ЮНИЙ СИРІЄЦЬ:
Чи не краще б вам повернутися на бенкет?
САЛОМЕЯ:
Ведіть сюди пророка!
Невільник іде геть.
ПЕРШИЙ СОЛДАТ:
Ми не сміємо, царівно.
САЛОМЕЯ (підходить до колодязя, зазирає в нього):
Який там морок унизу! Мабуть, сидіти в такій темнющій ямі дуже страшно! Як у могилі... (До солдатів.) Ви що, мене не чуєте? Виведіть пророка. Мені кортить його побачити.
ДРУГИЙ СОЛДАТ:
Царівно, благаю, не просіть нас про це.
САЛОМЕЯ:
Ви змушуєте мене чекати!
ПЕРШИЙ СОЛДАТ:
Царівно, життя наші належать вам, але ми не можемо виконати того, про що ви просите. Бо не у нас вам слід просити.
САЛОМЕЯ (дивлячись на юного сирійця):
А!
СЛУЖНИК ІРОДІЯДИ:
Ой! Що ж то буде! Я певен, станеться щось жахливе.
САЛОМЕЯ (підступаючи до юного сирійця):
Ти зробиш це для мене, Нарработе, чи не так? Ти зробиш це для мене. Я завжди була до тебе прихильною. Ти зробиш це для мене. Я лишень гляну на того чудного пророка. Про нього стільки було розмов. І тетрарх його часто згадував. Гадаю, тетрарх його боїться. Чи й ти, навіть ти, теж його боїшся, га, Нарработе?
ЮНИЙ СИРІЄЦЬ: