Варіанти: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Думаю, ви говорите під впливом ілюзії, — зауважив Мішкін. — Бо так вже вийшло, що ви не в номері готелю Sheraton-Hilton.

Джордж чи, може, Філ проказав:

— Тож де ми?

— Ви сидите за столом, який стоїть на дошці над ущелиною на планеті, яку називають Гармонія.

— Ти, — сказав Філ чи, може, Джордж, — позбувся свого сповненого любові розуму. Може, ми й напідпитку, але знаємо, до якого готелю заселилися.

— Не знаю, як це сталося,— переконував Мішкін, — але ви не там, де, по-вашому, ви є.

— Ми що, на дошці над ущелиною, га? — запитав Філ.

— Саме так.

— Тож як ми дійшли думки, що ми в кімнаті № 2212 готелю Sheraton-Hilton?

— Не знаю, — відповів Мішкін. — Тут, здається, сталося щось дуже дивне.

— Авжеж, звісно, — кивнув Берт. — З твоєю головою. Ти божевільний.

— Якщо тут хтось божевільний, — сказав Мішкін, — то божевільні ви.

Гравці в покер засміялися.

— Психічне здоров'я,— заявив Джордж, — це справа консенсусу. Ми кажемо, що це готельний номер, і беремо гору над тобою чотирма голосами проти одного. У такому разі божевільний ти.

— У цьому клятому місті, — озвався Філ, — повно йолопів. Тепер вони вже приходять до тебе в номер і кажуть, що він балансує на дошці над ущелиною.

— Так ви дасте мені пройти чи ні? — запитав Мішкін.

— Думаю, дам. Куди ти хочеш піти?

— На інший край ущелини.

— Якщо ти підеш навколо нас, — мовив Філ, — то дійдеш тільки до іншого краю кімнати.

— Не думаю, — заперечив Мішкін. — Хоча я прагну бути толерантним до ваших думок, я бачу, що вони спираються на хибний засновок. Дайте мені пройти — і самі пересвідчитесь.

Філ позіхнув і підвівся:

— Хай там як, я збирався в туалет, тож можеш пройти повз мене. Та, коли дійдеш до іншого краю кімнати, то чи розвернешся, як добрий хлопчик, і вийдеш звідси до біса?

— Якщо це кімната, я обіцяю одразу вийти.

Філ підвівся, ступив два кроки назад від столуі впав в ущелину. Його зойк відлунював і відлунював, поки він падав углиб.

— Ці кляті поліцейські сирени діють мені на нерви, — роздратувався Джордж.

Мішкін пройшов повз стіл, тримаючись за його край, і опинився на іншому краї ущелини. Услід за ним проскочив робот. Тільки-но вони обидва опинилися в безпеці, Мішкін крикнув:

— Ви бачили? Це ущелина.

— Якщо Філ уже в туалеті, — озвався Джордж, — то вижене звідти Тома. Він там уже, мабуть, півгодини.

— Гей, — гукнув Берт, — куди подівся той йолоп?

Картярі роззирнулися.