Варіанти: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Десь зник, — відповів Джордж. — Може, заліз у шафу?

— Ні, — буркнув Берт. — Я дивився на шафу.

— Може, вискочив у вікно?

— Вікна не відчиняються.

— Це вже занадто, — зітхнув Джордж. — Хоч у книжках пиши... Гей, Філе, поквапся!

— Та ти ніколи не виманиш його з туалету, — махнув рукою Берт. — Як щодо маленької партії в кункен?

— Роби ставку, — мовив Берт і заходився тасувати карти.

Мішкін спостерігав за ними кілька хвилин, потім пішов далі в ліс.

15

— Що це було? — запитав Мішкін робота.

— Я якраз переглядаю інформацію, — відповів робот і кілька хвилин мовчав. Потім сказав: — Вони роблять це із дзеркалами.

— Це неймовірно.

— Усі гіпотези, пов'язані з теперішньою послідовністю подій, неймовірні,— зауважив робот.— Чи ти хочеш, щоб я сказав, що ми й картярі зустрілися в точці розриву неперервності просторово-часового континууму, у якій перетнулися дві площини реальності?

— Думаю, я б волів почути таку відповідь.

— Простодушний ідіот. То що, йдемо далі?

— Ходімо. Я лише сподіваюсь, що машина на ходу.

— І то ще на якому, — мовив робот. — Я три години перемотував генератор.

Їхня машина — білий Citroen із грибовидними колесами й гідравлічною системою габаритних задніх ліхтарів — стояла просто попереду них на галявинці. Мішкін сів і завів двигун. Робот улігся на задньому сидінні.

— Що ти робиш? — запитав Мішкін.

— Подумав, що треба трохи подрімати.

— Роботи ніколи не сплять.

— Вибач, я мав на увазі, що я збираюсь удатися до коротенької псевдодрімоти.

— Гаразд, — кивнув головою Мішкін, увімкнувши передачу й рушивши.

16

Мішкін кілька годин їхав по зеленій і гарній луці. Зрештою виїхав на вузький брудний путівець, що тягнувся між гігантськими вербами, а потім на під'їзну алею. Перед ним стояв замок. Мішкін розбудив робота з його псевдосну.

— Цікаво, — здивувався робот. — Ти помітив табличку?

Перед замком на молодій ялині висіла табличка зі словами: «УЯВНИЙ ЗАМОК».

— Що це означає? — запитав Мішкін.

— Означає, що декому не бракує порядності сказати просту правду, а отже, і не бентежити перехожих. Уявний замок — це той, який не має відповідника в об'єктивній реальності.

— Ходімо й огляньмо його, — запропонував Мішкін.