Учитель сказав:
— Хто не перейматиметься гірким поривом, тих не освічую, неприголомшених не вчу, не повторюю тим, хто не здатен відшукати за одним кутом інші три.
Коли Учитель був поряд із людиною під час скорботи, він ніколи не наїдався досита.
У той день, коли Учитель плакав, він не співав.
Учитель сказав Янь Юаню:
— Коли використовують, то діємо, а відкидають, то ховаємось — так робимо тільки ми з тобою.
Цзилу спитав:
— А з ким би ви, Учителю, були, якби вели війська?
Учитель відповів:
— Не з тим, хто може кинутись на тигра голіруч чи кинутися в річку, не дожидаючись човна, і померти без жалю. Та неодмінно — з тим, хто, беручись до справи, повен обережності й зі своєю любов’ю до складання планів досягає успіху.
Учитель сказав:
— Якби багатства можна було добитися, то задля цього я став би навіть тим, хто тримає батіг. Та коли його не можна добитися, я буду робити, що мені до вподоби.
Учитель ставився пильно до посту, війни, хвороби.
Коли Учитель був у Ци і там почув музику «Весняна», то він протягом трьох місяців не знав м’ясного смаку і сказав:
— Не сподівався від виконання музики такої досконалості.
Жань Ю спитав:
— Учитель за Вейського правителя?
Цзигун відповів:
— Гаразд, я його спитаю.
Увійшовши до Вчителя, спитав:
— Що за люди були Старший Рівний із Молодшим Рівним?
— Вони були древніми достойними людьми, — було за відповідь.
— Вони на щось нарікали?
— Вони прагли людяності і здобули її. На що ж було їм нарікати?
Вийшовши від Учителя, Цзигун сказав:
— Учитель не за Вейського правителя.
Учитель казав:
— Я радість знаходжу і в тім, коли живу на висівках із водою, сплю, підклавши долоню замість узголів’я. Багатство, шляхетство, придбані нечесно, мені здаються хмарою, що поруч пропливла.
Учитель сказав:
— Якби мені було додано ще трохи років, то в п’ятдесят я взявся би за вивчення «Перемін» і зміг би уникнути великих помилок.