Учитель говорив у високому стилі, кажучи про Пісні, Книги й Обряди.
Завжди при цьому вживав високий стиль.
Князь Ше спитав Цзилу про те, що за людина Конфуцій. Цзилу не відповів.
Учитель сказав:
— А чому ти не сказав: «Оце людина, яка не пам’ятає в гіркому пориві про їжу, радіючи, забуває всі печалі і не помічає близької вже старості»?
Учитель казав:
— Я маю знання не від народження, але, давнину полюбивши, стремлю до неї всіма силами.
Учитель не висловлював думок про чудесне, силу, розбрат, духів.
Учитель сказав:
— Я неодмінно знаходжу собі наставника в кожному з двох моїх попутників. Я вибираю те, що є в них хорошого, і наслідую його, а поганого в них я уникаю.
Учитель мовив:
— У мене від Неба чеснота! А Хуань Туй, що може він мені зробити?!
Учитель казав:
— Синки, ви, напевно, думаєте, що я потайний. а в мене нема від вас таємниць. Хоч що я роблю, усе розділяю з вами. Я саме такий, синки.
Учитель навчав за чотирма розділами: ученості, вчинкам, чесності й відданості.
Учитель казав:
— Я не сподіваюсь уже натрапити на людину довершеної мудрості. Якби вдалося здибатися з чеснотливим мужем, то цього було б досить.
Учитель продовжував:
— Я не сподіваюсь уже натрапити на хорошу людину, якби вдалося здибати сталу, то цього було б досить. Важко тому бути сталим, хто, не маючи, претендує на наявність, пусте видає за повне, бідність — за багатство.
Учитель рибалив, але не користувався сіттю; полюючи з прив’язаною стрілою, не бив птахів, що сиділи.
Учитель сказав:
— Бувають, вочевидь, ті, хто творить без знань. Я не такий. Чути ж про всіляке, вибирати в ньому найкраще й наслідувати його, не забувати те численне, що бачиш, — це в знанні другорядне.
З людьми Хусяна було складно говорити. Та юнака з тих місць таки прийняв Учитель. Учням було невтямки.
Учитель їм сказав:
— Я не дав йому віддалитись і дозволив увійти, щоб не бути надто суворим. Якщо людина себе очистила, перш ніж увійти, я схвалюю його очищення без поручництва за те, що він зробив колись.
Учитель казав:
— Чи далека людяність? ледве до неї полину, вона до мене приходить.
Сибай із Чень спитав Конфуція про те, чи знав князь Блискучий ритуал, і він відповів:
— Знав.
Коли Конфуцій вийшов, Сибай, уклонившись Ума Ци, провів його наперед і став розпитувати: