Учитель відповів:
— Це була чиста людина.
— А чи був він людяним?
— Не знаю; як він міг бути людяним?
Цзи Освічений тричі думав, перш ніж діяти.
Учитель, почувши про це, сказав:
— Досить подумати двічі.
Учитель казав:
— Нін Бойовничий поводив себе розумно, коли в країні була путь, і нерозумно, коли в ній не було путі. З ним за розумом зрівнятися можна, за дурістю — ні.
Учитель, перебуваючи в уділі Чень, вигукнув:
— Я вертаюсь! Вертаюсь! Мої синки стали зухвалі й фамільярні. Вони досягли всіляких чеснот, але не вміють себе обмежувати.
Учитель сказав:
— Старший Рівний разом із Молодшим Рівним не пам’ятали поганого, тому на них майже ніхто не був злий.
Учитель запитав:
— Хто сказав, що Вейшен Гао нехитрий? Коли хтось попросив у нього оцту, то він дав його, випрохавши у свого сусіда.
Учитель сказав:
— Солодкі слова, ласкавий погляд, шаноба надміру — усе це викликало в Цзо Цюміні сором і викликає сором у мене. Дружити з тим, кого таємно ненавидиш, — таке викликало в Цзо Цюміні сором і викликає сором у мене.
Янь Юань і Цзилу стояли перед Учителем. він їх спитав:
— Чому ви не висловлюєте своїх бажань?
Цзилу відповів:
— Я хотів би, маючи повозку, коней і вбрання, підбите хутром, ділитися ними з другом і не досадувати, коли вони стануть непридатними.
А Янь Юань сказав:
— Я хотів би не хвалитися тим, що є в мені доброго, і приховати свої заслуги.
Потім Цзилу спитав:
— Хотілося б почути про бажання Учителя.
Учитель відповів:
— Дати спочити старим людям,
Бути щирим із друзями,
Піклуватися про молодших.
Учитель вигукнув: