Учитель сказав:
— Путь не в ходінні... Зійду на пліт і попливу у моря.
Чи не Ю буде тим, хто попливе зі мною?
Цзилу, почувши це, зрадів.
А вчитель вів далі:
— От Ю... він перевершує в хоробрості мене, але деревину для плоту ніде не знайде.
Войовничий із Старших спитав про те, чи людяний Цзилу.
Учитель відповів:
— Не знаю.
Але той став знову питати.
Учитель пояснив:
— Ю можна було б послати до країни, що виставляє тисячу бойових повозок, керувати набором війська. А чи має він людяність, я не знаю.
— А Цю має людяність?
— Цю можна було б призначити управителем селища з тисячею родин чи землі, що виставляє сотню бойових повозок. А чи має він людяність, я не знаю, — відповів Учитель.
— А Чі має людяність?
— Чі можна було б послати приймати гостей, щоб він, підперезавшись, став біля престолу. А чи має він людяність, я не знаю.
Учитель спитав Цзигуна:
— Хто з вас кращий, ти чи Хуей?
Цзигун відповів:
— Як смію я порівнювати себе з Хуеєм? Хуей, почавши що-небудь одне, вже знає решту десять; а я, почавши що-небудь одне, знаю ще лише про друге.
Учитель сказав:
— Не рівня, я згоден, ти йому не рівня.
Цзай Юй заснув серед білого дня.
Учитель сказав:
— Не вирізати візерунка на гнилому суку, стіну з гною не штукатурити. То за що дорікати мені Юю?
Учитель ще сказав:
— Спочатку я спілкувався з людьми так: слухаючи їхні речі, вірив, що виконають обіцяне; та тепер я поводжу себе інакше: слухаючи їхні речі, чекаю, коли виконають. Я так перемінився через Юя.
Учитель сказав:
— Мені ще не траплялися тверді, непохитні люди.
Хтось зауважив: