І не знаходив, бо по п'ятах
Все анти йшли, і люта січ,
І від утеч, метань заклятих
Він врешті втратив навіть річ…
А анти-венти з племенами
Над прахом Божа і рідні
Високу гору з бервенами[201]
Насипали, і там на дні
У ній поставили вина ще:
Медівку-ситу, пиво-бро[202],
Бузу й кумис[203], щоб нави натще
Пили їх та несли добро.
Була гора висока й гостра
Та ще й сягниста в ширині.
Чужинцеві вселяла острах,
Тубільцю — шану старині…
А як лишилась готів жменя,
Що в гунський стан змогла втекла,
Цар Баламбер те навіження
Спровадив зараз же в світи!
А нелюду, своєму зятю
(Ібор чекав цього здавна!)
На антську вимогу завзяту
Трутизни всипав до вина…
І оселились готів рештки
Аж за Дунавієм[204] в лісках.
Плелась ганьба, немов мережка,
За ними в думах і казках…
А анти у задружім ратстві,
Розбивши готів наповал,
[201] Бервена Дерева, колоди.
[202] Медівка Сито. Пиво Бро.
[203] Буза й кумис Напої з кобилячого молока.
[204] Дунавій Дунай.