Ми зможемо у шори взяти
І, скорених, тримать віки!
А цим, як вів прелат[196] тут нині, —
Хай смерть всі діяння зверста:
Розп’яття хресне — за данини
В ім’я тризначного Христа!.. —
* * *
У антів горе! Зойки, галас!
Злилися в рев проклять слова!
Навкруг, мов гать яка прорвалась,
Околи розпач залива.
Не розпач — гнів! Не чутий зроду,
Серця їм виповнив ущерть:
— Дощенту знищити заброду!
Смерть готові лихому! Смерть!!!—
Гуртує всіх Вілмир круг себе,
Став антам Божів брат в чоло,
Аби помститись за ганебу,
Якої зроду не було.
І плачуть хоти, кращі з кращих,
Їм квилять діви-чайки вслід
Зі стін-валів. Аж в горах, хащах
Хоронять луни плач тих бід!
Рулава, Рада, Мовна й Лана
Чотири дні, чи, може, й п’ять,
Як сонце з засвіту лиш гляне,
Спокутно над Руслом стоять.
Обік горять огні кумирів,
Заклан богам Чур-Жар[197] пече, —
А їм ніяк від водних вирів
[196] Прелат Почесний католицький духівник.
[197] Жар Багаття - обряд богові Чурові-Чурилі.