MoreKnig.org

На високій полонині. Книга 1. Правда старовіку: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Автор: Вінценз Станіслав



Шрифт:

Отак собі теревенять тут і там, увесь час по-іншому, самим собі перечать, і тільки досвідчені люди розуміють і твердо тримаються про це такої думки: це не та, це не та сама. Під сподом, під усім тим залишалися блакитні очі, надто широко розкриті. Це їх шукав Довбуш, а не Дзвінкової жінки, Ксені. Досвідчені люди, а надто ті, що побули в самотині у наших пущах і полонинах, випробували, що наодинці Лісна – іноді Нявка – чигає на чоловічі бажання, печалі й думки, найзавзятіше на ті, що на самому споді. Це не байка, не якась легенда, не забобон, це така правда, що кості тріщать і горять так, аж треба їх відрубати.

Іноді лісна бісиця підкрадається так близенько, що ледь зачує, як завиє туга, відразу прослизне і набуде її подоби. І добре, зараз же її заспокоїть, заколише на місяці, може, і на роки. Та щораз завзятіше в’їдається, і дехто здогадується надто пізно. Вириває собі потім роками її корінь. Не позбудеться її навіть удома на печі, при шлюбній жінці, доки хоч одна жива нитка кореня в ньому стирчить. А інші люди, навіть найближча родина, нічого не знають, аж почують уночі, після полуночі, трепет крил тієї, яка з нього випила кров. Не один змарнував через таку любов чоловічу силу, а потім ходив ошалілий із виваленим язиком, лиш слина йому стікала по бороді на страх та осторогу іншим. А інший був сміливіший, відрубав собі ту руку, на якій ще не вистигло, вистигнути не хотіло тепло останніх обіймів Лісної. Або ще, аби її позбутися, рішуче й жорстоко вклав руку до букової ватри в колибі і, коли вона обвуглилася, відрубав її. І тут же відскочила Лісна, кінець. А він так досі ходить по світі без руки. Мало хто мав щастя натрапити на великого і добросердого примівника, який би зцілив його живою ватрою, живою водою та живим словом.

Довбуш також був людиною лісу і, ледь скуштував солодощів, як вже у самотності шарпали ним жагучі бажання, довго чекали під сподом, часом з’являлися і знову зникали.

Тому досвідчені люди пояснюють так: часом підшивалася під ті очі Ксеня Дзвінкова, але найбільше Лісна бісиця. Космацька ґаздиня не мала б часу постійно бігати з Довбушем луками, лісами. Хіба вирвалася колись із хати на хвилинку, на годинку, на півдня або півночі. І чи ж не вистежили б її наші стрільці, що самого чорта вистежать? Потім, напевно, він їй набрид, стала холоднішою, і через те, що Ксеня холодна, він на ту Лісну сердився і злився. А Ксені він був вдячний за щиру любов Лісної, не знаючи, що це не та сама. Така вдячність. А чого ж Лісна так до нього горнулася? Бо то теж була душа самотня, вигнанка з вітчизни і, хто знає, може, загнана у тіло квітки. Із квіткового роду, з дзвіночками, зозулинцями й волошками посестрена, царівна квітів, із квітковим запахом, з усіма ліками, але й з усім ядоносним шалом, що криється у тройзіллі. Де ж би там могла бути така баба? Баба – вона також із людського роду. Кричала б, дряпала, коли він її мучив і кості хотів ламати – гулявий глухар, такий закоханий. Злостилася б, коли інші дівки коло нього крутилися! Де ж там! Мило усміхається і дивиться кудись далеко в ласкавій задумі. Так, ніби вистрілив великий пороховий набій в Несамовите озеро. Хлюпне, розійдеться колами хвиль, наче махне плюмажем, і знову гладко, спокійно, сліду нема. Вона, мабуть, зникала на свято Розигри туди під Ставіру, у квіткові завії, купалася в озерцях пахощів, забавлялась у квіткових танцях. І від них приносила запах квітів та отруту тройзілля.

Дуже ймовірно, що душа і тіло такої були квіткові. Квіткове тіло – повне таємниць, сховків, чарівних закутків. Повне шкатулок із клейнодами, маленьких клейнодиків, які відкриваються і закриваються на слово чи знак. Висиплеш трохи золотого пилу – це квітковою мовою вже означає присягу, що будеш кохати вічно. А коли іншого плину, зеленого солодкого клею торкнешся – це смертельна образа квіткового сорому. І так сам не знаєш, коли зв’язався навічно, коли сором потоптав, коли вчинив злочин.

І скільки злочинів? Два чи три, а може, тільки один, головний?

Та виривався Довбуш від своєї долі, як міг. Молодий був, і цілий гірський світ був молодий, як ріка молода, якій отчі води ще не вимостили шляху. Пробивалися ті води, бушували, вдиралися, заглиблювалися набігами хвиль, хто знає, якими шляхами й навіщо?

Море

Наступної весни на рахманське свято хто лиш прикладав вухо до землі, чув дзвін так виразно, як ніколи раніше. Коли сказали про це Довбушу, він цілий день бігав буковинками, царинками та полонинами. Всюди те саме: прикладав вухо до землі і всюди чув такий виразний дзвін, як ніколи, і щораз виразніший.

Оповіді про те, як Довбуш вирушив на схід сонця, до степів, до моря із жменькою вибраних товаришів, невиразні й туманні. Був серед них мандрівник та бувалець – Михайло з України, і безжальний Джемиґа, ґаздівський син, і винахідливий відчайдух, бідацька дитина Іванко Рахівський, і суворий бурлака, мазурський майстер Ясєк Сук, і батько купи діточок, молодий шляхтич Сулятицько-Сендогурський, панського роду, якого доля – хто знає, яка, – завела між лісових людей.

Ішли вони дністровськими ярами, кілька разів переправлялися через Дністер. Пустилися у степи. Ночами їхали, а вдень відпочивали, лежачи разом з кіньми в заростях будяків. Лише степові орли помітили їх і відтоді, кружляючи над ними, постійно їх супроводжували. Врешті вони дійшли до берегів моря.

Велика веселка, наче арка, ясніла над морем.

Назвав тоді його Довбуш веселковим морем, морем «дужим і дужним», тобто сильним і райдужним. І огудив  – як переказують – назву Чорного моря.

Далі вони йшли скелями, прямуючи до островів. Ніхто не здатен розповісти, як далеко зайшли.

Там побачили крилатого лева з блискотливими очима. Мабуть, сполошили його з кам’яного гнізда. А той підхопився, лопотів крилами, як велетенський вітряк, здалека бив у них світлом, але не насмілився напасти на юнаків.

На скельних театрах – таких високих, як театри Шпиць у Чорногорі, – що спадали просто вниз до моря на понад тисячу сажнів, побачили людські житла, покинуті багато століть або й тисячоліття тому. Скелі, подірявлені цими коморами й отворами, скидалися на сито джмелиних вуликів або на входи до страхітливих муравлиськ. Море, дуже і дужне, вдаряло об берег такими потужними хвилями, яких ще не бачили очі леґінів. І мінилося барвами від чорноти сепії аж до молочної білизни. Отак стояли над морською безоднею гірські люди та полонинські коні. Вдихали на повні груди солоне морське повітря. Дивилися на всі боки. Бачили безмежні, урожайні степи, здатні прогодувати незліченні маси люду. Бачили затоки з білого блискучого каменя з чудесними деревами, з такими товстими стовбурами, яких навіть у пущах не було. І виноград, що вився поруч по скелях, зелені острови з чародійними садами, які саме сонечко там виплекало. І тоді вони почули: не з-під землі, а здалеку зі сходу сонця, дзвін із-за моря. Били рахманські дзвони, линули потужним гуркотом через море, а потім розсипалися в ясні пісеньки дзвіночків. Леґіні познімали капелюхи. Благословили ту мить, коли їх упізнала і привітала свята заморська Верховина. Дякували святим небесним за той знак.

Тоді Довбуш видерся на Громовій Хмарці на вершечок скелі, що висів у повітрі над хвилями, до якого вела тільки вузька кам’яна шийка. Камінці, що осипалися з-під копит коня, падали у прірву просто до затоки.

Ось такий є переказ на честь молоденького Довбуш. Коли Довбуш дивився на далекі скелі, коли поглянув на Скелю-Диво, на Скелю-Монаха, на Скелі-Сироти, притихлі у колисці хвиль, коли дивився на криваве сонце, що сідало над степами, коли окинув оком і серцем степи, ніби завеликі для людського роду, коли знову подивився на білі й зелені острови – отоді, звіряючись Громовій Хмарці, простягаючи руки до сонця, серед гуркоту хвиль, заспівав він цю пісню, останню заповідь Довбуша, уламки якої збереглися донині.

Він уже повертався з походу, прямуючи до Дністра, марно шукаючи його у спаленому, звуглілому через пожежі, чорному безжальному степу, марно виглядаючи без упину на ясному небосхилі хоча б тіні рідної Верховини. Тоді та вогненна спека сонця й пожежі, забиваючи подих і обпікаючи стопи, огорнула хлопців та їхніх коней. У спаленому степу – ані сліду води, ані сліду бодай калюжки. Незнана людям і тваринам із Чорногори спрага, якої вони навіть не могли уявити, росла в них, росла, роздираючи голови і груди. Попадали всі верховинські коні, звиклі до щедрих джерел і до крижаної води. Орли почали наближатися і знижуватися, сідали, щоб зазирнути в кінські очі, замучені, згаслі далеко від полонин. Лише Громова Хмарка не піддавалася. Але вже й люди знесилювались. Першим почав хитатися найстарший за віком Ясєк Сук. А за ним невтомний, грізний Джемиґа. Марно товариші брали їх на коня. Спечені уста кусали власні руки, ссали власну кров. Аж врешті спустили дух. Згас Джемиґа і згинув мазурський хлоп Ясєк Сук, залишивши дітей сиротами. Пошепки благав пана Довбуша, аби той пам’ятав про його діточок. І Михайла не впізнали рідні степи, поглинули і його. І далі спека та спрага грали, як вогняна піч, гуділи пекельним дзвоном, наче тут світило не те саме Боже сонечко, що на Верховині, а якесь інше, драконівське сонце.

Довбуш не покинув тіла товаришів на поживу степовим птахам. З останніх сил разом з Іванком відганяли птахів, а вночі копали ями, ховали тіла та насипали могили. Славили нічку Божу, променисту, але темну, лагідну матінку степову, заспокійливу, як добра смерть.

Сендогурський ледве волочив ноги, став схожим на зчорнілий будяк, але завжди щось оповідав, говорив, жартував. І так їх потішав. Сказав тоді сам Довбуш, що вартий хвали рід лицарський, якщо навіть це одне у ньому є: самій смерті в очі сміється. Загинув Сендогурський, перш ніж добралися до Дністра.

Тільки двоє бідарських синочків, Довбуш та Рахівський, витримали й ці біди. І з ними Громова Хмарка, панський кінь східної крові, витримав вогонь сонячної потвори і перебрів через чорну обвуглену пустелю.

Коли нарешті долинув до них далекий шум дністровської хвилі, заплакали висохлі зіниці. Плачем вітали сестринські хвилі. Гучно заіржала Громова Хмарка. Коли люди та кінь допалися до води, полягали на воду, хлебтали її, поглинали, булькаючи і смакуючи, хлюпалися в рідній стихії. Закарбували собі в пам’яті, які ж щасливі, повні ласки Божої ті гірські потоки, що розчиняються сонячним літнім полуднем у хвилях Черемошу, коли змішується вода з водою, хвиля з хвилею. Молилися до неї, славили її, воду-водичку, найстаршу царичку – святу Йорданичку – словом і вдячним вітанням. Потім уже побачили блідо-сині тіні гір на заході. Відпочивали у дністровських ярах. Струшували з ніг гарячий чорний степовий попіл, з душі – вогнисте дихання смерті.

Гей! Жвавий був Довбуш. Невтомний і бистрий, як вода. Молодість била з нього, наче джерело. Ще над Дністром плакав, мов дитина, за товаришами, скаржився та нарікав. Весь час йому ввижалися Сукові діточки, простягали до нього рученята. Та ось ступив ногою на верховинську землю! Ось прийшов на слобідське урочище, на першу свою рідну полонинку – Ватарик! Ось побачив звідти верхів’я Чорногори, вкриті пластами снігу! Розглядався то на схід сонця до степів та долин, то до Чорногори, з’єднуючи їх поглядом. І вже знову був готовий кресати нові загони громовим топором, зібрати весь народ, скочити на грізні степи, скорити їх, підстелити під ноги людям. Плинули свіжі подуви вітру від верхів та медові запахи лук. А він на радощах стискав в обіймах Іванка, обнімав коня і співав, аж вигравали гірські луни: «Ой коню, коню, Хмарко Громова, земля перед нами відкрита – нова!»

Прямуючи далі до гір, побачили вони на розлогій полонині Рокиті, як при ватрі танцювали пастухи й опришки, як забавлялися і крутили дівчатами в танці. Веселилися скрипки, цимбали й сопілки. І в супроводі вітру грали флояри. А кози спостерігали з цікавістю, притупували ніжками, ніби щось із того розуміли.

Довбуш і Рахівський з укриття радісно дивилися на побратимів. Рахівський сказав Довбушеві:

– Дивися добре, пане ватажку. Запам’ятай це собі, якщо хочеш відкривати нові землі, людом засівати степи й закладати держави: нема народу, який би так радів життю, як цей. Отак собі живуть, ні для кого, для світу. Наче птахи у побратимстві з вітрами, з хмарами, з пущами. Ти ще той скарб додав їм, таку свободу їм подарував, що прогнав панів, що ніхто їм голову не морочить, ніхто цієї радості не каламутить – допоки є радість…

Довбуш непомітно вийшов з лісової гущавини і зненацька опинився в гурті танцюристів.

Вигукам радості не було кінця. Стріляли безугавно з пістолетів, вітаючи Довбуша. Хлопці та дівчата стрибали через ватру, переверталися через голову, танцювали навприсядки довкола нього. І весь час опришки смалили з пістолетів, аж відповідали гуканням полонини Лішньової, ближні Ґорґани і далекі космацькі гори.

Розклали таку ватру, що сягала висоти добрячого дерева. То був умовний знак, що Довбуш повертається. За якийсь час на найближчих полонинах запалали подібні великі ватри. Вони подавали знак дальшим, ще дальшим горам, одні другим і далі наступним, що Довбуш повертається. Отак тієї ночі вогняні знаки перелетіли через цілу Верховину, аж на волоський бік, аж на угорський бік. Радісніше, щиріше від найдорожчої любки простягала до нього руки Верховина.

Перейти на стр:
Шрифт:
Продолжить читать на другом устройстве:
QR code

Новые книги

Смотреть все
Мужчина в моем шкафу
Мужчина в моем шкафу
[Любовные романы / Любовное фэнтези / Современная проза / Фэнтези]
Нелегко начинать жизнь заново, когда у тебя ничего нет. Муж забрал квартиру, карьеру Майя принесла в жертву семье. Но чудеса случаются, даже когда в них не веришь. Не просто случаются, а выскакивают
0
Искры на орбите
Искры на орбите
[Любовные романы / Современные любовные романы / Фантастика / Космическая фантастика]
Я устроилась помощницей Деда Мороза на роскошный космический лайнер «Аврора», рассчитывая немного подзаработать и провести праздники среди огней, музыки и счастливых детских улыбок.Но с напарником
0
Шесть лет молчания
Шесть лет молчания
[Современные любовные романы / Современная проза / Роман]
Лекси знает расписание старшеклассника Кита лучше, чем своё. Он оборачивается в коридоре — всего на секунду, — и этого хватает, чтобы она придумала себе историю на шесть лет. Шесть лет тишины.
0
Последняя из рода Громовых 2
Последняя из рода Громовых 2
[Любовное фэнтези / Современная проза / Приключения / Фэнтези]
Я, принцесса Райвен, ставшая Риммой Громовой, успешно пересдала экзамены и зачеты, и даже сумела немного поднять свой уровень магии.Я постепенно осваиваю новую для меня Силу жизни и радуюсь, что
0
Лишняя в Академии
Лишняя в Академии
[Детективы / Приключения / Фантастика]
Как простой девушке из низов выжить среди элиты престижной Академии Паладинов, куда она поступила обманом, да еще и умудриться не вляпаться в новые неприятности? И как заставить самого классного
0
Обретешь не там, где ищешь
Обретешь не там, где ищешь
[Современные любовные романы / Эротика, Секс / Проза / Роман]
Только я могла так вляпаться: познакомиться с парнем моложе себя, переспать с ним в первый же вечер, а на утро выяснить, что он настоящая звезда! Так, спокойно, это очень скоро останется в прошлом, и
0
Сдаюсь сибирскому спецназу
Сдаюсь сибирскому спецназу
[Современные любовные романы / Проза / Современная проза / Роман]
- Ты кто? Эй, говорить умеешь? - Я замержла, – сиплю, принимая на снегу позу пособлазнительнее. – Рот замерж. И жубы. И весь йижик. Там вофк, – показываю назад. – Пуштите погретша. Я ошень бежава.
0
Пол с Терауры
Пол с Терауры
[Научная фантастика]
На маленькой затерянной планете Тераура восьмилетний Пол не родился у своих родителей — они его выбрали. Томас и Анна, инженеры-терраформеры, любили его по-настоящему. Недолгое время мир был тёплым:
0
Добрые сказки Волшебной долины
Добрые сказки Волшебной долины
[Детская литература: прочее / Сказка / Детская проза / Детские приключения]
Дорогой собиратель чудес! Распахни обложку этой книги — и перед тобой раскинется Волшебная долина! В ней живут прекрасные принцы и капризные принцессы, коварный король и заботливая мать-королева,
0
Искатель 29
Искатель 29
[Попаданцы / РеалРПГ (RealRPG)]
ФИНАЛ Умереть, эпично взорвавшись? Могу, умею, практикую. Заинтересовать то ли богиню, то ли непонятно кого любовью к играм? Не вопрос. Попасть в новый мир, где можно встретить как опасности,
0
Развод. Пока я носила твоего сына
Развод. Пока я носила твоего сына
[Дом и семья / Психология / Секс и семейная психология / Современная проза]
Я лежу в роддоме и прошу только об одном: пусть наш сын родится в срок. Мне так нужен муж, его ладонь на моём животе, тихое «мы тебя ждём». Он привозит крошечные носочки для малыша. И целует другую
0
Кровь Отверженных. Пробуждение истинной
Кровь Отверженных. Пробуждение истинной
[Детективы / Триллер / Боевик / Современная проза]
Подпольных аукционов, где женщин и детей продают как товар, не существует. Так считает весь мир. Но дети продолжают исчезать, как когда-то исчезла сестра Эмми. Когда сама героиня становится следующей
0

Самые популярные книги

Хорошая, плохая, грешная 3
Хорошая, плохая, грешная 3
[Попаданцы]
У Эвирейл Миардо нет ни единой свободной минутки на грусть и рефлексию! Да и когда? Столько дел, столько дел! Шахту выкопай, лавку открой, артефакты создай, эльфа за попу укуси... Ничего не
12
Последняя Гадина империи
Последняя Гадина империи
[Попаданцы / Бояръ-Аниме / Русское фэнтези / Самиздат]
Пятьсот лет назад я была прославленным зельеваром, матриархом и почтенной основательницей династии. А сегодня очнулась в теле изнеженной барышни на пепелище семейной усадьбы и обнаружила, что весь
10
Те, кто приходит в тишине
Те, кто приходит в тишине
[Альтернативная история / Попаданцы / Самиздат / Боевая фантастика]
Редкий бой бывает похож на предыдущий. Мы учимся. На своих и на чужих ошибках. Стараемся расти над собой. Противник – тоже. Он анализирует наши ошибки, учитывает остроумные решения. То есть
10
Петербургский врач 11
Петербургский врач 11
[Военное дело, спецслужбы / Медицина / Проза / Современная проза]
Вадим – хирург и микробиолог, попавший волей судьбы в Петербург 1904 года, в тело медицинского секретаря, работающего у богатого врача-мошенника. …Во дворах-колодцах тускло горят газовые фонари.
8
Замок над морем
Замок над морем
[Героическая фантастика / Любовное фэнтези]
Волны перемешивают гальку, жизнь перемешивает людские судьбы. Воины и рабы, дети Ардена и слуги Ириона, все равны перед вечностью. Казалось бы, все решено, расставлены фигуры и начата игра. Но
6
Измена. Я тебя (не) любил
Измена. Я тебя (не) любил
[Современные любовные романы]
— Как тебе… — слышу прерывистый голос подруги, — мой подарок в честь твоего дня рождения?По меньшей мере иду я в верном направлении. Но вот предчувствие не из лучших. Голос Светы перемешивается со
6
Наследник $$$ уровня Х
Наследник $$$ уровня Х
[Попаданцы / Книги про волшебников / Городское фэнтези / Самиздат]
Надо судить человека, прежде чем полюбил его, ибо, полюбив, уже не судят.
4
Тени сумрака
Тени сумрака
[Альтернативная история / Попаданцы / Боевая фантастика / Самиздат]
Один известный драматург сказал: вся жизнь – театр. А у Егора вся жизнь сплошное приключение. Вроде и не собирался ни с кем воевать, даже ссоры не искал, а неожиданно для себя вдруг нарвался на
4
Оружейникъ. 1866
Оружейникъ. 1866
[Попаданцы / Альтернативная история / Самиздат]
Умереть в шестьдесят шесть, заслонив собой молодого стажёра, — достойный финал для оружейника. Очнуться в теле семнадцатилетнего подручного на Тульском оружейном заводе в 1866 году — уже второй
4
Ревизор: возвращение в СССР 65
Ревизор: возвращение в СССР 65
[Самиздат / Попаданцы / Альтернативная история]
Продолжение приключений московского аудитора, попавшего из нашего времени в 1971 год. Павел Ивлев буквально завален работой по уши, но его все устраивает. Ведь он видит, как понемножку, но его усилия
4
Без страха и упрёка 7
Без страха и упрёка 7
[Альтернативная история / Попаданцы]
Алексей Штурмин достиг многого, но настоящее восхождение на вершины власти только начинается.
4
Граф поневоле. Книга вторая
Граф поневоле. Книга вторая
[Юмористическая фантастика / Альтернативная история / Попаданцы / Самиздат]
Умереть от пули киллера — обидно. Очнуться в 1827 году — странно. Обнаружить, что я теперь двадцатилетний граф, а моё имение разорено, — перебор. Хотя… Жив, молод, с титулом — уже хорошо. С
4

Самые комментируемые

Замок над морем
Замок над морем
[Героическая фантастика / Любовное фэнтези]
Волны перемешивают гальку, жизнь перемешивает людские судьбы. Воины и рабы, дети Ардена и слуги Ириона, все равны перед вечностью. Казалось бы, все решено, расставлены фигуры и начата игра. Но
6
Семья для брошенки. Вторая жизнь с нуля
Семья для брошенки. Вторая жизнь с нуля
[Любовная фантастика / Самиздат / Попаданцы]
Семь лет унижений, презрения и пустой постели. Герцог Дрейк Ашфорд объявил свою истинную жену бракованной и отправил в ссылку на Ольцег — умирать среди таких же «ненужных». Он думал, что сломал
22
Отбор невест, или Три орешка для темного
Отбор невест, или Три орешка для темного
[Любовная фантастика]
Каждая приличная драконица должна пройти отбор невест, иначе внукам у камина будет нечего рассказать. Так говорила моя маменька, а ей можно верить — за ее спиной аж четыре таких отбора! Так что я
14
Печать Забытой Эпохи
Печать Забытой Эпохи
[Любовная фантастика / Попаданцы]
— Скажи спасибо, что не оставил босой на улице, Верадель. Забирай свои проклятые северные руины и убирайся, — самодовольно бросил мне бывший муж, швырнув на стол бумаги о разводе. Он думал, что
25
Кодекс Магических Зверей XI
Кодекс Магических Зверей XI
[РеалРПГ (RealRPG) / Попаданцы / Городское фэнтези]
Десятки лет спасения жизней и смерть на полу собственной ветеринарной клиники. Только вместо небытия — пробуждение в теле юнца, чья лавка «целителя чудовищ» на грани полного развала. Вот только у
2
Хозяйка Тиховодья. Развод на краю болот
Хозяйка Тиховодья. Развод на краю болот
[Любовное фэнтези / Попаданцы]
- Двадцать четыре года, Веста. Наследника нет. Подпиши, и получишь Тиховодье. - А где это? - На краю Хляби. Тихо, сыро, никого. Утром я собирала клюкву в Мещёре и шагнула в болотное окно. Очнулась в
14
Шахматистка. Выжить на Арене Смерти
Шахматистка. Выжить на Арене Смерти
[Любовное фэнтези / Попаданцы / Книги про волшебников / Самиздат]
Кто-то попадает в имбовых персов: Избранных, Тёмных властелинов и прочих крутых ребят. А я попала в тело бездарной адептки магической академии. Как она сюда поступила-то, без грамма магии? Неважно,
14
Пулеметчик Федя
Пулеметчик Федя
[Альтернативная история / Юмористическая фантастика / Попаданцы / Самиздат]
Пулеметчик — это не звание, это диагноз. Тридцать пять лет, пулемёт «Печенег», рукавица прилипла к раскалённому кожуху — и здравствуйте: июнь сорок первого, чужие двадцать два года, чужие руки,
10
Диагноз
Диагноз
[Самиздат / Детективная фантастика / Городское фэнтези / Юмористическая фантастика]
Некромантия в нашем мире давно стала такой же частью жизни, как радио, кино, телефоны и аэропланы. Но разве могла я подумать, что однажды приду наниматься на службу к лучшему некроманту столицы! Он —
18
Ведьма и Экзорцист. Второй шанс на жизнь
Ведьма и Экзорцист. Второй шанс на жизнь
[Детективы / Триллер / Любовное фэнтези / Фэнтези]
Приказ ясен: отравить Дерека вель Гранна. Последствия – костёр и пепел. Белладонна уже прошла этот круг, сгорела и получила второй шанс. Теперь она знает, что приказ – лишь верхушка заговора, в
4
Последняя Гадина империи
Последняя Гадина империи
[Попаданцы / Бояръ-Аниме / Русское фэнтези / Самиздат]
Пятьсот лет назад я была прославленным зельеваром, матриархом и почтенной основательницей династии. А сегодня очнулась в теле изнеженной барышни на пепелище семейной усадьбы и обнаружила, что весь
10
Железный характер Кристианы Морли
Железный характер Кристианы Морли
[Любовная фантастика / Попаданцы / Классическое фэнтези]
Удар копытом лошади рушит блестящие перспективы дебютантки. По мнению общества, хромота испортила не только плавную поступь девицы, но и характер! Это ж надо умудриться — вместо монастыря или
38

Прямо сейчас читают

Домохозяйки с того света
Домохозяйки с того света
[Иронический детектив / Городское фэнтези]
В тихом и безупречном районе Спелвелли, где соседи знают друг о друге всё, происходит невозможное! Люси Джонс – самая милая и добрая жительница городка – найдена мёртвой в собственном зоомагазине.
0
Полтора аршина
Полтора аршина
[Попаданцы]
Весна 1916 года. Год назад Морозов настоял на том, чтобы четверым обокраденным вернули не вещь, а выбор: приехать, объяснить и предложить решить самим. Один отказался, вдова продала за четыре рубля,
0
Херонейский Лев
Херонейский Лев
[Приключения: прочее / Боевик / Проза / Историческая проза]
Херонея, 338 год до н. э. Жирная точка в истории Классической Греции и отправная веха Эллинистической эпохи. Пока объединенные полисы выставляют стену щитов, чтобы защитить свою свободу, хитрый
0
Зеленая лампа
Зеленая лампа
[Русская классическая проза / Новелла]
"Фантастика 2026-157". Компиляция. Книги 1-26
[Боевая фантастика / Попаданцы / Классическое фэнтези]
Очередной 157-й томик  серии книг "Фантастика 2026", содержащий в себе законченные и полные циклы фантастических романов. В основе своей, романы включённые в эти сборники, есть эксклюзив, так как
0
Архивное дело
Архивное дело
[Детективы]
Мелиораторы, корчуя пни, обнаружили истлевший скелет, пролежавший в земле чуть не полвека. Долгие кропотливые розыски позволили восстановить доброе имя погибшего. ...По заключению судмедэксперта Зуев
0
После развода. И даром не нужен
После развода. И даром не нужен
[Современные любовные романы / Самиздат]
Возвращаюсь домой из отпуска и слышу от нашего говорящего попугая странные фразы: «Ксаночка, кубничку будешь? Чьи такие ножки? М-м-м». Тем же вечером муж знакомит меня с красивой брюнеткой лет
2
Генеративный искусственный интеллект. Как ИИ меняет нашу жизнь и работу
Генеративный искусственный интеллект. Как ИИ меняет нашу жизнь и работу
[Околокомпьютерная литература / Прочее]
НЕЗАКОННОЕ ПОТРЕБЛЕНИЕ НАРКОТИЧЕСКИХ СРЕДСТВ, ПСИХОТРОПНЫХ ВЕЩЕСТВ, ИХ АНАЛОГОВ ПРИЧИНЯЕТ ВРЕД ЗДОРОВЬЮ, ИХ НЕЗАКОННЫЙ ОБОРОТ ЗАПРЕЩЕН И ВЛЕЧЕТ УСТАНОВЛЕННУЮ ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВОМ ОТВЕТСТВЕННОСТЬ.
0
Отмеченная волком (ЛП)
Отмеченная волком (ЛП)
[Любовная фантастика / Эротика, Секс]
Оборотни охотятся на меня. Я была самой обычной девушкой, работала официанткой в баре маленького городка. И понятия не имела, что магия существует. До того дня, пока я пару раз не переехала своим
1
Регрессор №15 (Условный финал)
Регрессор №15 (Условный финал)
[Попаданцы / Самиздат / Альтернативная история]
«Так, что же со мной? Как такое возможно? Почему я?.. Божественное вмешательство? Безусловно. Только, Боже мой, зачем?! Разве кроме меня других людей на Земле нет? Разве я именно тот, кто достоин...
0
Белая слива Хуаньхуань
Белая слива Хуаньхуань
[Классическое фэнтези]
Юная Чжэнь Хуань, которая во время отбора произвела большое впечатление на императора и попала в его гарем, оказывается не единственной любимицей Сюаньлина. Статус наложницы дал ей не только
0
Попаданка и ее айдолы
Попаданка и ее айдолы
[Любовная фантастика / Самиздат]
Вы бы хотели коснуться любимого актера? А еще дышать с ним одним воздухом, есть из одной тарелки, ездить в одной машине, таскать на руках и... эх. Вот я — не хотела. А потому слушайте сюда: отдам
1