Цифровий, або Brevis est: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

«Неправда».

— Ходімо в кіно, — запропонував хлопець. — Тут класна кінуха йде навпроти…

«Неправда».

— Мені додому треба, — пробурмотіла дівчина.

«Неправда».

Долоня в кишені затерпла. Арсен дуже обережно випустив мишку. Хлопець так і стояв, обіймаючи дівчину за талію, і якась тіточка, якій був потрібен чай, ніяк не могла протиснутися до полиці.

— Агов, дружок, — запитав Арсена охоронець, — ти щось береш чи так стоїш?

Арсен йому всміхнувся. Охоронець, кволий чоловік років тридцяти, позадкував від цієї усмішки. Арсен вийшов з супермаркету; місто метушилося навколо, витріщившись само на себе тисячами камер. Відтворюючи життя в реальному режимі на сотнях екранів. Коло супермаркету світилися вітрини ігрових автоматів, у плексигласових коробках-акваріумах навалом лежали різнобарвні іграшки. Залізні лабети поринали в строкату купу, хапали м’які іграшкові тільця, намагаючись маніпулювати, — і зісковзували.

Арсен привалився плечем до такого автомата. Дівча років десяти напружено водило важільцем, підводячи залізну лапу до обраної іграшки, потім натисло червону кнопку — лапа, розчепірившись, пішла вниз. Схопила ядучо-зеленого зайця. Підняла над іншими — і впустила в контейнер для виграшів.

Дівча заверещало, нахилилося, вихопило зайця й пригорнуло до грудей. Навіщо їй цей заєць, подумав Арсен, він же страшний, як смертний гріх. Прагнучи результату, слід одімкнути замок на боці автомата, підняти прозору стінку й запустити в іграшки обидві руки.

Усе місто — купа яскравих іграшок, подумав Арсен. Та що там — цілий світ. І я ще тільки збираюся запустити туди руки. Тільки приміряюся.

Він потягся до своєї миші, — та тут у внутрішній кишені вітровки затремтів телефон, наче забилося з жаху друге серце.

— Привіт, — сказав Максим. — Як?

— Можна очманіти, — щиро зізнався Арсен.

— Завтра машина приїде по тебе о дев’ятій. Будь напоготові.

— Отже, підведімо проміжні підсумки. Ти вийшов на новий рівень, Арсене! Ти вмієш маніпулювати цифровими копіями людей на екрані й знаєш, що така маніпуляція здатна змінювати поведінку оригінальних, гм, екземплярів. Поздоровляю. Але ж ти не можеш ганятися з камерами за всіма на світі, не можеш керувати одночасно не те що десятком — навіть парою людей. Індивідуальна маніпуляція — дуже корисно й ефективно, ми бачили це на прикладі твого батька… Як він?

— Наче шовковий, — зізнався Арсен. — З руки їсть.

— Чудово, — Максим кивнув. — Але нас цікавить, насамперед, маніпуляція масами народу, масами, розумієш?

— А навіщо?

— Бо якщо ми хочемо перетворити величезне поле, то нам ніколи возитися з кожною стеблинкою. Ми повинні полити все це з літака добривами, і шкідники здохнуть, а рослини, навпаки, зміцніють і зацвітуть. Якщо вже компанія «Нові іграшки» запросила тебе на посаду тестера-оператора — будь ласкав, опановуй нові вміння, опануй усю суму знань, які… Ох, ні, це з іншої опери.

Максим одсунув ноутбук.

Арсен давно перестав навіть намагатися зрозуміти, коли він говорить серйозно, коли м’яко жартує й коли злісно знущається. Максим, як видно, насміхався завжди — однак об’єкт глузування змінювався в нього непомітно й зненацька. Здається, він часто глузував з себе, проте більшої частини жартів Арсен не розумів.

— Ти вже маніпулював людьми на екранах. Тепер трохи ускладнимо і водночас спростимо тобі завдання. Як я вже казав, мережеву гру ми використаємо, як трамплін або полігон. На щастя, тобі не треба пояснювати, що таке мережеві ігри…

У Арсена закалатало серце.

— Дай руку, — Максим підібрав зі стола маркер. — Прописуємо тобі нову програму. Вона називається — «Причепа». За дією схожа на «Блоху», однак простіша для першого досвіду. Найпростіша з аналогічних програм. Дозволяє захоплювати чужих персонажів у грі: чіплятися, перекидатися. Через секунду ініціюється екстрений розрив зв’язку в рецептора. Найскладніший момент — перехід з персонажа на ґеймера, з цифри на м’ясо. Увага, Арсене! Якщо твій ґеймер під час гри робить щось інше, якщо його лає шеф чи мама кличе обідати, якщо він не зосереджений — на цьому етапі причепа відпаде, й ти здобудеш негативний досвід. Тому: для моменту переходу обирай ігрові ситуації, які вимагають від ґеймера уваги. Коли він уважно дивиться на екран, а не колупається в носі.

Здебільшого, це бойові сутички: битви. Чи масові видовища, такі, як жертвопринесення Чорній Богині.

Маркер лоскотно ковзав по шкірі. Арсен нервово засміявся.

— Уяви собі іконку на робочому столі, — велів Максим. — Уявив?

— Яку?

— Яку хочеш.