— Ні, все гаразд. Просто вирішив тобі подзвонити, ти не зайнятий?
— Зараз ні… Дві хвилини. Погано, що ти знову сидиш удома, треба тобі придумати на канікули якусь справу…
— Тату, в мого однокласника проблема. Можна порадитись?
— А що? — голос у слухавці насторожився.
— Він довідався, що його батько зраджує матір. І тепер мучиться. Нікому не може сказати…
Арсен перевів дух. Мимо повільно проїхала сусідська машина — темно-синій «Шевроле».
— Як ти думаєш, чим йому можна допомогти?
— А я тут при чому? — запитав батько враз інакшим, важким, мов свинець, голосом. — Таких проблем, знаєш, сторонні люди не вирішать…
«Правда».
— Але ж він своєму батькові не сторонній!
— Скажи йому, хай не втручається. Інтимні стосунки батьків — це не для дітей… тема. Скажи, що якось само розсмокчеться, так завжди буває. А якщо почати щось робити — буде тільки гірше. Отак приблизно й скажи.
— Ти справді так вважаєш?
— Ну аякже.
«Неправда».
— Дякую, тату, я йому так і скажу…
— Як його звуть, до речі?
— Ти ж його не знаєш. Крім того, він просив нікому не казати.
— Добре… Радий, що в тебе з’явилися друзі.
«Неправда».
— Бувай, тату.
— Удачі.
Відбій.
Арсен посидів іще. Тепер або щось зміниться, або нічого не зміниться вже ніколи, і з цим доведеться якось жити…
Він покрутив мишу на провідку. Сам собі нагадав Максима. Тепер зрозуміло, що означає цей жест, — жест чаклуна, що з усмішкою грається чарівною паличкою немислимої могутності.
А я ж не витримаю, подумав Арсен. Я просто не зможу отак повернутись і відмовитися від… усього цього. Оцього, що він мені показав. Тим більше тепер, коли мені так потрібен чарівник. Мамі потрібен. Та й батькові теж.
Вовків боятися…
«Терміном на один рік, — було написано в договорі. — З можливістю продовження… за погодженням сторін… з можливістю дострокового розірвання без попереднього повідомлення…»
Так, але коли він скористався своїм правом, його долю раптом перелопатив «імовірнісний черв’як»! Так, але укладати договір з істотою, що користується людським тілом, як ігровим персонажем… Арсена вбили, він відродився. Життя, наче зіпсований файл…
Це ж божевілля — знову йому дзвонити. Напрошуватися на неприємності. Це ж на голову не налазить. Не треба. Схаменися, востаннє прошу…
— Алло… М-максим?