Аякже! І найменших Ферда повозив. Але для них він приготував ще одну несподіванку. Поставив у одній кімнаті дошку з неправильно розв’язаним прикладом, а біля дошки — покаране малятко, яке так розв’язало той приклад. Кожний, хто дивився на дошку, жахався.
Звичайно, Ферда знав, кому це треба показати, його учні теж жахнулися. Так полічити!
Після цього всі малюки добре вчилися! І це було їм не важко. Адже вони були Фердині вихованці.
Ким вони стали потім? Найкращими робітниками. Все вони будували, все вміли, все лагодили. Кожен з них зробив щось добре, кожен з них щось гарне придумав. І всі вони носили крапчасті червоні хустинки.
— Мурашечко, ти часом не Ферда Муравлик?
— Так.
— А ти?
— Я теж Ферда Муравлик.
— Не жартуйте, адже не можете ви обидва бути справжні Ферди!
— Але й справді всі ми Ферди! Хіба не бачите? Все ми вміємо, все будуємо, все лагодимо...
Ач які! Я знаю, що ви все вмієте, але я шукаю Ферду Муравлика, того, єдиного.
Допоможіть мені, діти, шукати. Ніяк не можу знайти його. Коли побачите в лісі якогось муравлика, спитайте в нього. Але будьте уважні — мурашки тепер хитрі, шибеники, і як не мають на шиї хустинки, то напевно вам скажуть, що залишили її удома, аби не забруднити.
А ще кожен буде хвалитися тим, що все вміє, все полагодить, усе принесе й усе придумає.
Але того Ферду ви легко пізнаєте між ними.
Бо той усе зуміє вдвоє краще.
Я це знаю.
СПРИТНИЙ МУРАВЛИК
СПЕРШУ ПРО ХЛОПЧИКА, ЩО ЙШОВ ЛІСОМ_5
ПРО САНЧАТА НА МУРАШНИКУ ТА ПОРОЖНЮ КОРОБОЧКУ_7
ПРО ТЕ, ЯК ФЕРДА ПОПАВ ПІД ДОЩ І ЯК СЛИМАК ЙОГО ВИЛАЯВ_9
ПРО ТЕ, ЯК СЛИМАК СЕРДИВСЯ ЩЕ ДУЖЧЕ, А ЖУК-СТРИБУНЕЦЬ ЙОМУ ГУКАВ: «КУДИ ЦЕ ВИ ТАК ПОСПІШАЄТЕ, ДЯДЕЧКУ?»_12
ПРО ТЕ, ЩО СОНЕЧКУ ДО ВПОДОБИ, АЛЕ ПРО ЩО ТРЕБА СПОЧАТКУ ПИТАТИ В МАТУСІ_17
ПРО ТЕ, ЯК У ЦВІРКУНА НЕ ГРАЛО РАДІО І ЯК ПАНІ ЛІСОВА КОЗАЧИХА БЕНТЕЖИЛАСЬ_19
ПРО ЖУКА ТОРБИНКУ Й ПРО ТЕ, ЯК ЗАКИДАТИ АРКАН_23
ЯК ПРИРУЧАЮТЬ ДИКОГО КОНЯ, ЩОБ ВІН СТАВ СЛУХНЯНИМ_28
ЯК ПАННА СОНЕЧКО ВЕСЬ ЧАС ВЕСЕЛИЛАСЯ, А НА МУРАВЛИКА НАВІТЬ І НЕ ГЛЯНУЛА_30
ПРО НАЙКРАЩІ ІГРАШКИ ДЛЯ МАЛЯТ_33