«Теорія права і держави: Підручник.»: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

•контрольна — реалізується через право здійснювати контроль за діяльністю уряду, інших вищих органів і посадових осіб;

• політична - реалізується через право визначати основи внутрішньої та зовнішньої політики і через обов’язок брати участь у її здійсненні.

Виконавча влада - галузь (гілка) державної влади, що володіє правом безпосередньо управляти країною, виконувати закони та інші нормативні акти, ухвалені законодавчою владою.

Носієм виконавчої влади у масштабах усієї країни є уряд. Назва уряду встановлюється конституцією і законодавством. Здебільшого уряд має офіційну назву - Рада чи Кабінет міністрів. Наприклад, у Швейцарії - це Федеративна Рада, в Італії - Рада Міністрів, у Японії - Кабінет. Очолює уряд його голова. Як правило, це прем’єр- міністр (наприклад, у Франції) або голова Ради Міністрів (Італія), канцлер (Німеччина), державний міністр (Норвегія). У президентських республіках (США), де такої посади немає, головою уряду (адміністрація президента) ,є безпосередньо президент.

В Україні вищим органом виконавчої влади є Кабінет Міністрів України, який очолює прем’єр-міністр. Систему виконавчої влади в Україні, крім Кабінету Міністрів, становлять центральні органи виконавчої влади - міністерства, державні комітети, інші відомства, місцеві (обласні і районні) державні адміністрації.

Виконавча влада здійснюється головним чином через державне управління і ґрунтується на ієрархічних відносинах, підпорядкованості. Виконавча влада, будучи відповідальною перед законодавчою владою, підзвітною і підконтрольною їй, не вичерпується одним тільки «виконанням законів» (виконавською діяльністю). Вона також покликана відпрацьовувати шляхи і способи реалізації законів та інших законодавчих актів, займатися поточним управлінням, видавати з усіх питань своєї компетенції нормативно-правові акти (постанови та ін.), що мають підзаконний характер. Таке підзаконне регулювання суспільних відносин є розпорядчою діяльністю уряду.

Основні функції органів виконавчої влади:

• виконавська - безпосереднє виконання нормативних приписів правових актів, прийнятих органами законодавчої влади. Особливим видом виконавської діяльності є адміністративні, (управлінські) послуги - публічно-правова виконавчо-зобов’язальна діяльність органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, спрямована на юридичне оформлення умов, встановлених законодавством, які є необхідними для належної реалізації прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, котрі звертаються до них з цією метою (реєстрація, ліцензування, сертифікація тощо);

• розпорядча - здійснення управління шляхом видання підзаконних (управлінських) актів і виконання організаційних дій (відповідних розпоряджень)

Оскільки на виконавчу владу покладена найбільша частина загальнодержавних функцій, вона діє безперервно і скрізь на території держави (на відміну від законодавчої і судової влади), спирається на людські, матеріальні та інші ресурси. В Україні її здійснюють чиновники структурних ланок трьох організаційно-правових рівнів - вищого (уряду), центрального (міністерств, інших відомств), місцевого (Радою Міністрів АР Крим, державними адміністраціями областей, районів, міст Києва і Севастополя). Задля запобігання можливої узурпації всієї повноти державної влади саме виконавчими органами важливими є дієві механізми «стримувань і противаг» як з боку законодавчої (через розвинене законодавство і контроль), так і з боку судової влади (через судовий контроль і конституційний нагляд).

Судова влада - незалежна галузь (гілка) державної влади, що володіє виключним правом здійснювати правосуддя і ухвалювати рішення у процесі судочинства.

Судочинство - це процесуальна форма здійснення правосуддя; установлений законом порядок розгляду і вирішення справ судами; правова форма реалізації судової влади. В Україні судочинство здійснюється судами загальної юрисдикції і спеціалізованими судами (господарськими, адміністративними) на основі норм процесуального права. Судочинство Конституційного Суду і судів загальної юрисдикції є роздільним. Конституційний Суд - єдиний орган конституційної юрисдикції[19] в Україні.

Юрисдикція судів в Україні поширюється на всі правові відносини, що виникають у державі.

Основні функції судової влади:

• охоронна (профілактична) - охорона прав і свобод людини, винесення окремих ухвал щодо виявлення судом порушень прав громадян;

• правосуддя (захисна) - захист прав і свобод людини у разі їх порушення, відновлення порушених прав, притягнення правопорушників до юридичної відповідальності;

• контрольна - стримування інших галузей влади в межах права за допомогою судового контролю;

• конституційного нагляду - нагляд за додержанням конституційної законності, тобто за відповідністю Конституції нормативних актів держави (Конституційний Суд).

Правосуддя (від лат. justitia) - форма захисту права судовою владою, що виражається в розгляді і вирішенні цивільних, кримінальних, адміністративних справ, а також економічних спорів з метою охорони прав і законних інтересів громадян, організацій, суспільства і держави. Рішення суду є актом правосуддя щодо захисту порушеного або оспорюваного права.

Основні принципи правосуддя: незалежність - будь-яке втручання в діяльність судів і судових засідателів щодо здійснення правосуддя є неприпустимим і спричиняє передбачену законом відповідальність; винятковість - делегування функцій суду, а також присвоєння його функцій іншим органом або посадовою особою не допускається.

У країнах загального права (Велика Британія, США, Канада, Австралія), де офіційно визнаний судовий прецедент як джерело права, суди мають нормотворчу функцію. В Україні судовий прецедент не визнаний офіційно джерелом (формою) права, але фактично виявляються нормотворчі функції суду (насамперед, Конституційного Суду).

§ 9. Місцеві державні органи і органи місцевого самоврядування

Соціальна природа адміністративно-територіальних утворень у державах різна, тому є відмінності у місцевих системах влади і управління. Можна виокремити два шляхи утворення адміністративно- територіальних одиниць:

•природний - поселення, міста, села, селища, що виникають внаслідок історичного природного (общинного) групування людей для спільного життя (знизу) - обираються органи самоврядування, що займаються місцевими справами (Велика Британія, США);

• штучний - райони, повіти (районна ланка), області, губернії (обласна ланка) є результатом видання і реалізації актів державної влади (згори) - призначаються центром (президентом, урядом) агенти держави (губернатор, префект, голова районної адміністрації), що здійснюють управління на місцях.

Найбільш поширеною є змішана система влади й управління, що поєднує місцеві державні органи (пряме державне управління) і органи місцевого самоврядування (Франція, Україна і т. ін.), які діють на основі розподілу компетенцій та відповідальності.

Місцеві державні органи - система виконавчих органів держави регіонального чи місцевого значення, які перебувають в ієрархічній супідрядності один з одним і з центральними державними органами та здійснюють цілеспрямовано-організуючий владний вплив у межах норм права на регулювання і контролювання відносин, що складаються у процесі виконання функцій держави у відповідних адміністративно-територіальних одиницях. Місцеві державні органи не мають самостійних прав і повноважень, відмінних і відокремлених від повноважень центральних органів держави.

Місцевими державними органами в Україні є державні адміністрації областей і районів, міст Києва і Севастополя, що підзвітні і підконтрольні вищим органам виконавчої влади (Президенту України, Кабінету Міністрів України - з питань, що входять до їхньої компетенції). Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посади і звільняються з посад Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України.

Органи місцевого самоврядування - відносно самостійні виборні органи публічної влади і громадського управління, що реалізують гарантовані законом права (можливості) територіальних спільностей громадян самостійно, під свою відповідальність, вирішувати всі питання місцевого значення, діючи в межах закону і виходячи з інтересів населення. Органи місцевого самоврядування (на відміну від місцевих державних органів) ієрархічно не підпорядковані іншим суб’єктам влади.

Види органів місцевого самоврядування в Україні:

[19] Юрисдикція - це завжди коло справ, що підлягають розгляду уповноваженим органом, передбачають підсудність.