Читать книгу «Теорія права і держави: Підручник.» онлайн.
2) здійснюється у сфері впливу права і набуває різних правових форм - нормотворчої, правозастосовної, правоохоронної, правозахисної, контрольно-наглядової тощо;
3) виражається в юридичних діях і операціях - цілеспрямованих, планованих, які вимагають професійно-правових навичок, уміння, прийомів, підготовки, технічної оснащеності та ін.;
4) передбачає одержання результату за допомогою правових засобів і різних способів, настання юридичних наслідків або створення умов для дій, виконання яких призводить до таких наслідків;
5) реалізується колективними й індивідуальними суб’єктами права;
6) перебуває у системі суспільних зв’язків, правовідносин, спрямована на їх упорядкування та узгодження;
7) є важливим чинником формування правового порядку і засобом його відновлення у випадку порушення;
8) відіграє інтегруючу роль у правовій системі, пов’язуючи воєдино норми права й індивідуально-правові приписи, суб’єктивні права і юридичні обов’язки, акти тлумачення і прийняті рішення.
Юридичну практичну діяльність варто відрізняти від правомірної поведінки. Якщо юридична практична діяльність є зовнішньо активною, як дією, так і бездіяльністю, як правомірною, так і протиправною. Однак не можна заперечувати опосередкованого обміну між практичною юридичною діяльністю і правомірною поведінкою громадян.
Юридичну практичну діяльність слід відрізняти й від організаційно-правової діяльності фахівців неюридичного профілю. Наприклад, правовою діяльністю можна назвати оформлення відрядження, тому що воно вимагає низки правових рішень. Однак така діяльність традиційно юридичною не визнається, і її нерідко виконують фахівці, які не мають юридичної освіти. Не можна назвати юридичною організаційно-правову діяльність деяких працівників правоохоронних органів, відділів їхніх міністерств і відомств, тому що вони використовують право для вирішення позаправових соціальних цілей - економічних, політичних, управлінських та ін.
Юридичною стає соціальна діяльність, що відбувається в межах правової системи суспільства й орієнтована на використання юридичного інструментарію. Тобто ознакою юридичної практичної діяльності, що визначає особливості правової культури її суб’єкта, є юридичність. Всі інші види діяльності характеризуються невизначеністю юридичності. Юридичність цієї діяльності означає, що основним інструментарієм юриста-практика є право, об’єктивоване в юридичних джерелах (закон, нормативно-правовий акт, нормативно-правовий договір, судовий прецедент тощо); його мислення - правове; у процесі діяльності він використовує юридичні засоби; сама діяльність регламентується нормами права, закріпленими в приписах нормативних актів; мета діяльності - правова; її результати - юридично значущі.
Мета юридичної практичної діяльності: перетворення, закріплення, охорона, відновлення відносин. Залежно від предмета ведення установ, де працюють юристи (суд, прокуратура, міліція, служба безпеки, державна виконавча служба й ін.), мета набуває конкретного характеру і виражається у завданнях і функціях їхньої діяльності, реалізується відповідно до їх компетенції. Мета юридичної практичної діяльності зумовлює її результат як в остаточному підсумку, так і на кожному етапі здійснення (найближчі, проміжні, остаточні, перспективні цілі).
Види юридичної практичної діяльності за її спеціалізацією (або за суб’єктами здійснення): судова, слідча, прокурорська, оперативно-розшукова, адвокатська, нотаріальна, юридичної служби, органів дізнання, органів реєстрації (запису) актів громадянського стану, державної виконавчої служби, державної кримінальновиправ- ної служби тощо.
Види юридичної практичної діяльності за галузями права: конституційного - діяльність працівників центральних органів влади (комісій Верховної Ради України, Конституційного Суду України й ін.); кримінального - діяльність працівників прокуратури, слідства, адвокатури та ін.; адміністративного - діяльність суддів адміністративних судів України, Державної судової адміністрації, Вищої Ради юстиції, певною мірою працівників міліції і частково юридичних відділів державних адміністрацій та юридичних служб органів місцевого самоврядування; цивільного - діяльність суддів судових колегій у цивільних справах, господарських судів, адвокатів в адвокатських конторах, бюро, які спеціалізуються на цивільних справах, тощо.
Юридична практична діяльність становить основу юридичної практики. Юридична практика - нормативно закріплена система діяльностей юристів із прийняття (зміни), тлумачення (конкретизації), використання і застосування правових приписів, яка сполучає накопичений і накопичуваний соціально-правовий досвід у цих сферах. По суті, юридичну практику становить практична юридична діяльність укупі з набутим соціально-правовим досвідом (практичним, науковим, освітнім).
§ 2. Структура юридичної практичної діяльності
Структура юридичної практичної діяльності - сукупність взаємопов’язаних елементів, необхідних для збереження цілісності юридичної практичної діяльності і виконання її соціального призначення.
Узагальнена структура юридичної практичної діяльності є такою:
Звернімо увагу на деякі особливості зазначених елементів.
Суб'єкти юридичної практичної діяльності (органи й установи юридичної спрямованості) мають компетенцію, установлену нормативними актами. Створення й діяльність органів і установ юридичної спрямованості регламентується нормами Конституції, законодавчих і підзаконних актів. Відповідальна роль серед підзаконних актів належить статутам. Учасники юридичної практичної діяльності - особи, що своїми діями забезпечують ту чи іншу сторону її здійснення (свідок, потерпілий, спеціаліст, підозрюваний, патологоанатом,
учасник експерименту, посередник у вирішенні конфліктної ситуації, працівник інформаційного центру та ін.).
Об'єкти юридичної практичної діяльності різноманітні, тому що люди вступають у них для задоволення різних потреб й інтересів (права, обов’язки, законні інтереси суб’єктів права; юридичні документи й ін.). Об’єктами юридичної практики можуть бути: матеріальні і нематеріальні блага; предмети реальності, процеси і стани природного середовища; суспільні відносини; дії або бездіяльності людей; інші предмети і явища, що включені в конкретний юридичний процес і спрямовані на задоволення суспільних, групових і особистих інтересів.
Динаміка юридичної практичної діяльності виявляється, як правило, у діях і операціях - цілеспрямованих, планованих - це повсякденний пошук правового матеріалу, його читання, обробка, урахування можливих зауважень колег, необхідні поїздки з метою одержання цього матеріалу й ін.
Типові елементи юридичних дій і операцій:
• програмування пошуку, пошук фактичної правової інформації, її перевірка й оцінка, проведена з дотриманням свободи вибору методів і урахуванням формальної визначеності виконуваної роботи;
• підбір правових норм і одержання юридичного висновку як прояв певного ступеня творчої самостійності при вирішенні юридичних справ і правових завдань;
• ведення в правових рамках переговорів, виступів у судах та інших органах, посередництво у процесі вирішення конфліктів, що не виключає певного ступеня ризику;
• підготовка й оформлення правових документів у вигляді рішень, довідок, пропозицій; розробка та обґрунтування позиції, що передбачає певний темп і безперервність виконання роботи; залучення технічних засобів;
• контроль над процесом і результатами будь-чиєї діяльності та підконтрольність, підзвітність і відповідальність власної діяльності та ін.
Результати юридичної практичної діяльності - з’ясування ступеня відповідності юридичних дій і операцій поставленим цілям (відхилення від цілей, досягнення нових цілей у результаті юридичної діяльності і т. п.). Найбільш оптимальним результатом юридичної практики є виконання поставлених цілей.
§ 3. Юридичний процес, його співвідношення з юридичною процедурою