Читать книгу «Теорія права і держави: Підручник.» онлайн.

Юридичний процес (від лат. processus - рух уперед) - урегульований процесуальними нормами порядок діяльності компетентних державних органів, що виражається в системі їхніх процесуальних дій з підготовки, прийняття і документування юридичних рішень загального й індивідуального характеру. При цьому відповідно до процедурно-процесуальних норм застосовуються норми матеріального права, вирішення індивідуально-конкретних справ і фіксується їх розгляд у правових документах.

Ознаки юридичного процесу:

1) різновид соціального процесу, що притаманний будь-якій юридично значущій діяльності;

2) має юридичну природу, його призначення - провадження юридичних справ (правопорушення, спори про право, скарги й ін.);

3) регламентується процесуальними нормами національних і міжнародних актів, на основі яких здійснюється;

4) є владною діяльністю уповноважених суб’єктів - компетентних органів і посадових осіб;

5) складається з процесуальних стадій - сукупності процесуальних дій, пов’язаних найближчою метою;

6) має на меті прийняття юридичних рішень загального (нормативні акти) або індивідуального (правозастосовні акти) характеру;

7) фіксується, як правило, у документально оформлених правових актах різними технічними засобами.

Юридичний процес - збірне наукове поняття, що є формою перетворення юридичних ідеальних моделей, закріплених у національному законодавстві й у міжнародних актах, на реальну систему правовідносин з її процедурною стороною, спрямованою на досягнення юридичного результату (мети).

Не слід ототожнювати юридичний процес і матеріальну процедуру, хоч їх і поєднує те, що вони є формами руху (зміни) правової матерії. Звичайне здійснення регулятивних норм не має потреби у процесі (порядок одержання пенсії, нагород і т.п.). Тільки особливий спосіб зв’язку з матеріальними регулятивними правовідносинами дає змогу відокремитися процесуальним нормам і відносинам у юридичний процес. Так, державний орган, як правило, реалізує свою компетенцію в рамках матеріально-правової процедури. Наприклад, державні виконавці, виконуючи рішення державного органа (суду, нотаріату й ін.), здійснюють свої компетенційні дії примусового характеру в матеріально-правовому порядку. Лише за наявності спору в правовому змісті та зверненні з адміністративним позовом щодо дій державних виконавців до державного органу, який уповноважений вирішувати адміністративні спори, настає розгляд справи, здійснюється юридичний (адміністративний) процес. Отже, матеріально- правова процедура і юридичний процес - не те саме.

У рамках юридичного процесу існують юридичні процедури, при цьому юридичний процес і юридична процедура співвідносяться як загальне і часткове. Процесуальні правові приписи, як правило, можуть містити різні процедури - регламентувати окремі ділянки діяльності з реалізації права, установлювати різні варіанти досягнення передбачуваного матеріальними нормами результату. Так, цивільно-правовий процес, пов’язаний з винесенням рішення по конкретній суперечці, може здійснюватися в рамках процедури досудового розгляду; претензійної процедури, власне судового розгляду і т. п. Процедурні приписи мають локальний характер, однак вони перебувають у системному взаємозв’язку. Кожна процедурна вимога займає своє чітко визначене місце в рамках юридичного процесу Це дає змогу виділити основні блоки в процесуальній діяльності, конкретизувати регламентацію окремих складних або відповідальних дій, установити різні варіанти досягнення юридично значущого результату. Окремо взяті процедурні приписи виконують своєрідні «технічні» або «технологічні» функції забезпечення юридичної правильності дій, пов’язаних з реалізацією права.

Система процесуальних дій - це визначений нормами права порядок діяльності слідчих, адміністративних, судових та інших органів.

§ 4. Форма юридичного процесу (процесуальна форма)

Кожний юридичний процес має свою процесуальну форму, яка виступає внутрішньою формою юридичної практичної діяльності. Зовнішньою формою юридичної практичної діяльності є правові акти-документи (нормативні і процесуальні). Саме процесуальною формою впорядковується юридична діяльність і твориться юридичний процес як зміст процесуальної форми.

Процесуальна форма - система однорідних юридичних засобів, дій та операцій, визначених у процесуальному законодавстві і пропонованих учасникам юридичної діяльності для вирішення всіх питань, що виникають в юридичному процесі.

Основні ознаки процесуальної форми:

1) установлюється для впорядкування процесуальної діяльності;

2) регулюється нормами процесуального права;

3) залежить від принципів процесуального права;

4) надає процесуальні гарантії учасникам процесу;

5) має системність, що виражається в наявності програми для учасників процесу, орієнтованої на поступове досягнення мети; визначенні завдань, що мають бути вирішеними на кожному етапі процесу; встановленні кола суб’єктів і учасників, обсягу їх прав і обов’язків, процесуальних гарантій; строків і часу здійснення дій; передбаченні умов, способів і процедур прийняття і виконання рішень.

Процесуальна форма - це не тільки визначений законом порядок процесу, а й реалізація цього порядку в конкретній діяльності. Дотримання процесуальної форми органом дізнання, слідчим, судом є проявом їх високої професійно-правової культури.

Вид процесуальної форми визначається не тільки правовою формою практичної юридичної діяльності, але і цілями, завданнями і предметом розгляду в комплексі. Так, якщо предметом розгляду кримінального процесу є кримінальна справа, то наступні цілі - захист прав і законних інтересів осіб і організацій, що потерпіли від злочинів; захист особи від необґрунтованого обвинувачення, осуду, обмеження її прав і свобод. Предмет і цілі тут передбачають кримінально-процесуальну форму. Існуючий у системі загальних судів військовий суд не має своєї «військової процесуальної форми» - залежно від предмета розгляду він здійснює кримінальний або цивільний процес.

Процесуальна форма має таку структуру:

• процесуальні провадження - комплекс взаємозумовлених і взаємозалежних процесуальних дій, завдяки яким: а) утворюються процесуальні правовідносини; б) установлюються обставини виникнення юридичної справи, доказуються зібрані по ній

факти; в) оформлюється рішення у процесуальних актах; г) застосовуються заходи до виконання прийнятого рішення;

• процесуальні стадії - система взаємозалежних частин процесу, що складаються з низки послідовних юридичних дій, які характеризують динаміку розгляду заведеної юридичної справи і спрямовані на досягнення мети (результату);

• процесуальний режим - система принципів процесуального права, засобів і способів проведення юридичного процес^ гарантій реалізації його результатів. Для того щоб ефективно діяла вся система юридичної практичної діяльності, необхідно насамперед забезпечити її внутрішню організацію - процесуальну форму.

В Україні процесуальна форма визначається кодексами - Кримінально-процесуальним, Цивільним процесуальним, про адміністративні правопорушення, господарським, а також регламентами Верховної Ради, Конституційного Суду й іншими нормативно-правовими актами. Відповідним законодавством чітко названі учасники процесу, розподілені функції між ними, зазначені способи виконання цих функцій. Так, Кримінально-процесуальним кодексом передбачене коло суб’єктів, уповноважених проводити дізнання, попереднє слідство у кримінальних справах, здійснювати нагляд за слідством і правосуддям, підтримувати державне обвинувачення, виконувати вироки і рішення судів. Установлено чіткий порядок, послідовність прийняття й оформлення тих чи інших рішень у справах, уся процесуальна форма діяльності з розслідування правопорушень у цілому і розгляду справ у судах: порушення справи; попереднє розслідування; підготовка і призначення судового засідання; судовий розгляд і винесення рішення (вироку); перегляд рішення суду, що не набрало законної сили; виконання рішення (вироку); у виняткових випадках - перегляд судових рішень, що набрали законної сили. Процесуальна форма виключає будь-яку аналогію.