Слова твої бились о шкло
І падали вниз, ніби мертві птахи,
Шоб лежати, як сон.
Тебе вже нема, і я
Лишився тут зовсім сам,
Стою перед зимним шклом…
Твій тато заплакав, і я
Тоже плакати хочу,
А ти сльози забрав
І свої, і мої.
Ти вже не побачиш себе,
Я знаю — ти вмер, шоб не бачити тих,
Хто тебе надурив.
Тебе вже нема, і я
Лишився тут зовсім сам,
Стою перед зимним шклом…
Тебе вже нема, і я
Лишився тут зовсім сам,
Стою перед зимнім шклом…
Сам собі країна
На твоїх джінсах — американський прапор,
На твоїй майці — канадське кленове листя,
У твоїх очах видно тільки одне питання:
Хто мені скаже — чому я тут народився?
Не твоя вина — шо ти батька свого син,
А твоя біда — не вміти бути ним.
Не стидайся — то твоя земля,
Не стидайся — то Україна.
Добре там є, де нас нема,
Стань для батька нормальним сином.