Німа смерть: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Коханець?

— Ні, тоді вона б мені не сказала. Продюсер.

— Ви маєте на увазі, Вівіан могла зрадити Оппенберґа в тому, що йому насправді дошкульне?

Черні знизав плечима.

— Думаю, це вразить його більше, ніж якби вона втекла з молодим коханцем. Він зробив ставку на неї. Чимало вклав у неї, і сподівається, що невдовзі його інвестиції відплатяться.

— Тоді навіщо б їй тікати?

— Завжди є щось краще за те, що маєш зараз.

— Оппенберґ, схоже, геть не передбачає такої ймовірности.

— У Вівіан контракт з Оппенберґом, він знає, що вона не може так легко відійти від нього.

— Однак, ви вважаєте, що це можливо?

— Якщо вона десь, де жоден німецький юрист не зможе до неї дотягтися...

— У Голлівуді, наприклад...

— Я не знаю. Однак її англійська достатньо хороша.

Рат задумливо кивнув головою і відпив води.

— Гаразд, — мовив він по невеличкій паузі.

— Що ви маєте на увазі? — Черні підлив собі трохи віскі. — Ви знайдете Вівіан?

Рат знизав плечима.

— Якщо ви відповісте на вирішальне для мене питання: куди вона поїхала після того, як сіла в те таксі?

— В усякому разі, не на вокзал Ангальтер, — ствердив Черні.

— Тоді ми повинні запитати в таксиста. Маєте номер телефону Вівіан?

— Так, але...

— Зателефонуймо туди, мені треба поговорити з портьє в її будинку.

Невдовзі Рат мав на лінії старого з мармурового фойє на Штріппе. Той виявив непогану пам’ять.

— Таксі, яким поїхала пані Франк? — перепитав він. — То був великий таксомотор, з подвійною бубновою стрічкою.

— Це мало бути восьмого лютого, — підказав йому Рат.

— Ви впевнені? Зачекайте, я швиденько гляну...

Рат почув у слухавці глухий гуркіт — то портьє висував шухляду своєї конторки, — потім зашурхотіли аркуші.

— Гм... тут справді щось є. Атож: трест Панске, гаразд?

Рат намагався зберігати спокій.

— То ви все записували? — лагідно запитав він.