Німа смерть: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Гігантський плакат покривав усю площу риштувань на Моріцплац. Рат повернув праворуч і вийшов з машини, щоб оглянути рекламу фільму в її повному розмірі.

Неймовірно! Може, Белман з’їхав з глузду? Чи навпаки, виявив особливо витончену хитрість. І непорядність. Слідча група Вінтер надміру зосередилася на розшуку Кремпіна і цілковито знехтувала перевіркою продюсерів. Чому Ґреф його не слухав? Адже від самого початку було зрозуміло, що Белман заробляє капітал на смерті своєї зірки.

Рат повернувся до машини, на що Кірі відреагувала гавкотом, несамовито метляючи хвостом, і рушив далі. Дорогою до Алекса він проминув іще два велетенських плакати, з яких Бетті Вінтер сумовито дивилася на ранкове місто.

Він відчував жагу до дії, яку ще й посилювала весняна погода. Вперше за тривалий час він по-справжньому добре виспався. На жаль, коли він сьогодні вранці прокинувся, Шарлі вже не було у ліжку — він чув тільки, як грюкнули двері квартири. Подушки ще зберігали її пахощі, і він вбирав їх якусь хвилину, перше ніж встати. Зайшовши на кухню, він побачив, що Шарлі навіть дала щось поїсти собаці. І кава вже заварена. Вона залишила йому кілька слів на аркушику, який він сховав у кишеню піджака:

«Я тобі казала, соньку, що маю рано вийти!

Сподіваюсь, ми скоро побачимося. Ш.».

Навіть записка пахла нею. Принаймні, він так собі уявляв, і саме тому зберіг її.

В Замку, піднімаючись сходами, він вітав усіх, кого знав і кого не знав. Кірі, бадьоро натягуючи шворку, робила свій внесок у те, щоб він цього ранку зустрічав лише доброзичливі обличчя.

До себе в кабінет він зайшов точно о пів на дев’яту. Еріка Фосс уже знала, чиє тіло вони вчора знайшли.

— Ой, бідне ти дитя, — схилилась вона до Кірі. — Лишилося ти без мамусі!

— Тут вітаються тільки з собаками? — запитав Рат, вішаючи свого капелюха на гачок.

— Вибачте, пане комісаре. Але ж бідна тварина! Хто тепер про неї подбає?

— Поки що ми, — постановив Рат. — Це означає: конкретно зараз — ви. Принесіть мисочку води. І, можливо, ви зможете трохи прогулятися з нею. Собаці потрібна фізична активність.

— Залюбки, пане комісаре. Бідолашна Кірі! Навіть не знаєш, яка ти сирота.

Кірі перебувала у доброму гуморі. Вона радісно похлебтала води, якої їй налила Еріка Фосс.

Рат, знаючи, що собака у турботливих руках його секретарки, зачинився у себе, щоб ознайомитися з суботніми протоколами. Телефонні опитування дали небагато інформації. Останньою людиною, яка бачила Жанет Фастре живою, був, очевидно, консьєрж її будинку. Стиль її життя, насправді, здавався доволі відлюдним, нетиповим для актриси. Принаймні, розкрилася загадка її імені: справжнє прізвище Жанет було Вангейлен, але вона взяла дівоче прізвище матері за артистичний псевдонім.

Перше, ніж іти на ранкову нараду, Рат навідався до паспортного бюро і швидко знайшов те, що шукав: повне ім’я Ґерті насправді було Ґертруда. Ґертруда Гаґедорн. Інших Ґерті Гаґедорн у Берліні не було, принаймні — жодної жінки. Адреса дійсно була у районі Штеттинського вокзалу: Бернауерштрасе, 110. Це мала бути подруга Антона Шмідера. Рат записав адресу і рушив на нараду. Коли він увійшов до невеликої конференц зали, Ґеннат уже сидів на подіумі, переглядаючи файли.

— Доброго ранку, пане раднику!

Ґеннат відповів нерозбірливим бурчанням, не бажаючи відриватися від читання. Рат знайшов вільне місце, тим часом як до зали заходило дедалі більше слідчих Інспекції А.

Прибув нарешті також Бьом, а одразу за ним — рука досі на черезплічнику — Франк Бреннер.

Стривай лишень, подумав Рат, я з тобою ще не поквитався!

Бреннер, здається, подумав щось подібне, і, сідаючи, скинув на Рата ворожим оком. Колеги довкола почали перешіптуватися. Ланґе з’явився останнім і сів поруч із Ратом.

Гомін у залі стихнув лише, коли Бьом зійшов на кафедру.

— Шановні колеги, — почав старший комісар, — сьогодні, перш ніж розпочати, дозвольте привітати кримінального радника Ґенната. З сьогоднішнього дня він бере на себе керівництво Інспекцією з розслідування вбивств.

Найкраща новина з усього, що останнім часом оголошував Бьом.

Ґеннат підвівся, а колеги на знак поваги барабанили кулаками по столах і стільцях.

— Доброго ранку, панове, — привітав їх Будда. — Приємно знову бути з вами.

Він прочистив горло і повів далі:

— Декого з присутніх я також бачив учора у Вайсензеє. Неймовірна річ: відкриття тіла на привітання нашої групи з поверненням. Що ж, за мить ми про це поговоримо. Я чимшвидше ознайомлюся з іншими випадками вбивств, розслідування яких тривають. Старший комісаре Бьом, просто зробіть вигляд, що мене тут немає.

— Це не так просто, пане раднику.