Німа смерть: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Перш за все, мені цікаво, звідки він узяв стільки грошей. Сьогодні вранці, тільки дорогою до Управління, я помітив три велетенських плакати, а хто знає, скільки ще їх висить по всьому місті? Це має коштувати йому цілий капітал. Зазвичай Белман рекламує свої фільми невеличкими об’явами у щоденній пресі. А навколо своєї нової картини він робить більше галасу, ніж УФА... Щось тут не так.

— Та цей мародер бачить у ситуації шанс свого життя і все ставить на одну карту, — буркнув Бьом. — Але це теж не злочин.

— Це може бути саме так, але це варто перевірити, — постановив Ґеннат. — У будь-якому разі, слід притиснути цього персонажа набагато рішучіше, ніж ми це робили досі. Ніж ви це робили, комісаре Рате, старший комісаре Бьоме!

Рат зумів перетривати прикрість, якої завдала йому тривала відсутність Ґенната у керівництві: Вільгельм Бьом був головною особою, відповідальною за справу Вінтер. Відколи старший комісар забрав у нього справу, Бьом цілковито зосередився на Кремпіні, відкинувши сумніви Рата у провині цього підозрюваного і, нарешті, розв’язав справу суто на свій розсуд. І все це тільки заради того, щоб не дати Ратові шансу.

Тепер Рат його мав.

Чи справді Белман безпосередньо причетний до смерті Бетті Вінтер? У продюсера таки є свої скелети у шафі, підозрював Рат — принаймні від з того часу, як Белман погрожував йому своїми адвокатами. Тому варто притиснути, як сказав Ґеннат, цього персонажа.

Після наради Будда відкликав його вбік і попросив докладніше поінформувати його щодо справи. Рат розповів Ґеннату все, що Бьом не вважав за потрібне доповідати радникові: як працювала диверсійна конструкція Кремпіна і як той, хто був доб­ре знайомий зі сценарієм, скоріш за все скористався з неї, щоб спрямувати її проти Бетті Вінтер, а не проти дорогої кінокамери. Обов’язковою умовою було те, щоб цей хтось розкрив план Кремпіна. Усі ці умови, безперечно, можуть вказувати, як на пі­дозрюваного, на Гайнріха Белмана.

Будда слухав уважно.

— Я подбаю про ордер на Белмана, — пообіцяв він. — Ви, тим часом, подивіться, чи зможете відстежити той китайський слід. Ми побачимося о другій у морзі.

Якщо «китайський слід» взагалі чогось вартий, думав Рат, сідаючи за стіл і беручи телефонну книгу і шукаючи телефонні номери китайських ресторанів. Той мимовільний вигук на нараді зараз неабияк дратував його. Хоча Ґеннат захистив Рата від кпинів Бьома, колеги не сприйняли його теорію серйозно. І він їх розумів, бо й сам не знав, що можна вимучити з такої непевної дрібнички. Однак, за браком ґрунтовніших слідів, треба чіплятися за те, що є, хоч би то були вкрай непевні речі.

У «Янґтао» на Гогенцоллерндамі він ніяк не міг бодай когось видзвонити. Наказав Еріці Фосс набирати номер що п’ять хвилин. Незадовго до одинадцятої їй нарешті пощастило.

— Комісаре, — гукнула секретарка, — ваші китайці на лінії.

— Рат, кримінальна поліція, — представився він, коли Фосс перевела дзвінок.

— Вен Тян, «Янґтао», — м’яко відгукнувся голос, який вимовляв лише окремі приголосні.

— Я у вас був нещодавно, з колегою. Ви пригадуєте? Мені б хотілося знати, звідки ви берете янґтао для своєї кухні.

— Хоцете залезервувати?

— Ні, я з поліції. Мені просто треба знати, звідки беруться янґтао у Берліні.

— Понедільок зацінено.

— Я не хочу нічого у вас їсти.

— Клаще залезервувати. «Янґтао» багато гостей.

— У мене тільки одне питання! Не їсти!

— На два пельсона?

Рат здався.

— Це поліція. Я буду у вас за хвилину.

— Понедільок зацінено.

Він поклав слухавку.

— Еріко, мені треба вийти, — сказав він своїй секретарці. — Ви зможете подбати про собаку?

— Майже полудень! Ви не берете її з собою?

— Там, куди я їду, Кірі може потрапити у меню.

Вона подивилася на нього ошелешено.