День триффідів: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Повертаючись, вона помітила кілька цих штук. Одна з них вдарила її жалом, але прорахувалася зі зростом, і жало просвистіло в дівчини над головою. Вона перелякалася і решту шляху додому пробігла. Після цього вона дуже обережно ставилася до цих штук і під час подальших вилазок казала Томмі, щоб він теж був обережний. Але він був такий маленький, і не зміг помітити одну з них, що ховалася в сусідському саду, коли він вийшов гуляти. Сьюзен кілька разів намагалася підібратися до нього, але якою б не була обережною, щоразу бачила, як легко тремтить і ворушиться верхівка триффіда…

Десь за годину я вирішив, що вже час зупинятися на ніч. Я залишив її у вантажівці, а сам оглянув кілька будиночків, аж доки не знайшов один підхожий, в якому ми згодом і повечеряли. Я мало що знав про маленьких дівчаток, але ця, схоже, змогла мене здивувати, визнавши, що її дієта, яка складалася майже з самого лише печива, тістечок та цукерок, виявилася не такою поживною, як вона сподівалася. Потім я трохи привів її до ладу і, попрацювавши за її вказівками щіткою для волосся, був задоволений результатом. Вона ж зі свого боку, схоже, змогла на якийсь час забути про все, що сталося, і тішилася, що їй є з ким поговорити.

Я її добре розумів, бо і сам почувався так само.

Але невдовзі після того, як я вклав її спати і знову спустився вниз, я почув її плач.

Я повернувся назад.

— Усе добре, Сьюзен, — сказав я. — Усе добре. Бідолашному Томмі не було боляче, усе було дуже швидко, — я сів біля неї на ліжку і взяв за руку. Вона перестала плакати.

— Це не лише через Томмі, — сказала вона. — Це було після Томмі — коли поруч нікого, взагалі нікого не було. Мені було так страшно…

— Знаю, — сказав я. — Я це добре знаю. Бо мені теж було страшно.

Вона глянула на мене.

— Але ж зараз вам не страшно?

— Ні. І тобі теж. Ми просто будемо триматися разом, щоб нам обом не було страшно.

— Так, — серйозно сказала вона. — Думаю, так буде краще…

Після цього ми обговорили деякі речі, аж доки вона не заснула.

— Куди ми їдемо? — сказала вона, коли ми вирушили в дорогу наступного ранку.

Я сказав, що ми шукаємо одну леді.

— А де вона? — запитала Сьюзен.

Я не міг дати точної відповіді.

— А коли ми її знайдемо? — запитала вона.

На це питання я теж не міг задовільно відповісти.

— А вона вродлива? — знову запитала Сьюзен.

— Так, — відповів я, радий, що хоч цього разу можу бути конкретним.

Здається, така відповідь чомусь задовольнила Сьюзен.

— Добре, — схвально зазначила вона, і ми перейшли до інших тем.

Через неї я намагався оминати більші міста, але і в сільській місцевості важко було уникнути багатьох неприємних видовищ. Зрештою я перестав удавати, ніби їх немає. Сьюзен ставилася до них з таким неупередженим інтересом, ніби це був звичайний пейзаж. Вони не тривожили її, але спантеличували і спонукали до запитань. Подумавши про те, що їй доведеться зростати у світі, де вже не буде стільки надмірної сором’язливості та евфемізмів, як за часів мого дитинства, я постарався розповісти про всі ці жахи та дивні речі якомога об’єктивніше. Це було добре й для мене.

Опівдні небо затягнуло хмарами і знову почався дощ. Коли о п’ятій ми зупинилися на дорозі неподалік від Пулборо, він і досі падав, мов з відра.

— Куди ми тепер? — спитала Сьюзен.

— А от в цьому й проблема, — зізнався я. — Нам треба кудись туди, — я махнув рукою на південь, де крізь туман проглядався обрис Даунса[21].

Я щосили намагався згадати, що ще Джозелла казала про це місце, але пам’ятав лише, що будинок стояв з північного боку гір, і в мене склалося враження, що він стоїть перед болотистою низиною, яка відділяла їх від Пулборо. Тепер, коли я заїхав так далеко, це здавалося дуже нечіткою вказівкою: Даунс простягнувся на цілі милі й на схід, і на захід.

— Мабуть, перше, що нам треба зробити, — це подивитися, чи немає на тому боці якогось димку, — припустив я.

— Але ж крізь цей дощ взагалі щось важко побачити, — практично і цілком справедливо зауважила Сьюзен.

[21] Південний Даунс — гірський хребет, що тягнеться південно-східними графствами Англії.