День триффідів: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— О так, звичайно, — сказала вона, згадавши.

— Що я вам говорила? Такі речі чіпляються, немов липучка, — сказала Джозелла.

— Про що це ви? — поцікавився Майкл Бідлі.

Я пояснив. Він уважніше глянув на Джозеллу. Та зітхнула.

— Будь ласка, забудьте про це. Я вже трохи втомилася переживати це знову й знову.

Схоже, це його приємно здивувало.

— Добре, — сказав він, кивнув і повернувся до столу. — Тепер перейдімо до справи. Ви вже бачилися з Жаком?

— Якщо це той полковник, який грається в держслужбовця, то так, — сказав я.

Він усміхнувся.

— Ми повинні знати, в якому ми становищі. Якщо ми не знатимемо свого особового складу, то нічого не зробимо, — сказав він, явно наслідуючи манеру полковника. — Це цілком справедливо, — продовжив він. — Буде краще, якщо я дам вам приблизне уявлення, в якому ми становищі. Наразі нас тут приблизно тридцять п’ять. Сподіваємося, що протягом дня до нас приєднаються й інші люди. Зараз у нас двадцять вісім зрячих. Інші, сліпі, — це дружини, чоловіки і двоє або троє дітей. На цей момент загальна ідея полягає в тому, щоб виїхати звідси завтра, якщо будемо готові — у безпечніше місце, як ви самі розумієте.

Я кивнув.

— Ми теж вирішили забратися звідси ввечері з тієї самої причини, — сказав я йому.

— Який у вас транспорт?

Я пояснив йому поточні координати фургона.

— Ми планували зробити сьогодні запаси, — додав я. — Поки що в нас практично нічого немає, крім певної кількості протитриффідних рушниць.

Він підняв брови. Дівчина Сандра теж подивилася на мене здивовано.

— Дивні ж запаси ви робите в першу чергу, — зазначив він.

Я пояснив їм причину. Мабуть, це вийшло в мене непереконливо, бо на жодного з них не справило великого враження. Він байдуже кивнув і продовжив:

— Добре, якщо ви поїдете з нами, ось що я пропоную. Приїдьте сюди своєю машиною, вивантажте свої речі, а потім поїдьте і обміняйте її на велику вантажівку. Потім… о, до речі, хтось з вас знається на медицині? — спитав він, змінивши тему.

Ми похитали головами.

Він трохи насупився.

— Шкода. Бо в нас тут жодного медика. Буду здивований, якщо нам невдовзі не знадобиться лікар — та й у будь-якому разі нам всім потрібно зробити щеплення… І все-таки посилати вас двох по медичне обладнання — погана ідея. А як щодо продовольчих крамниць та універмагів? Годиться?

Він погортав кілька сторінок, з’єднаних скріпкою, вийняв одну і подав мені. На аркуші був заголовок «№ 15», а нижче — надрукований на машинці перелік консервів, каструль, сковорідок і деяких постільних речей.

— Не треба жорстко дотримуватися списку, — сказав він, — але намагайтеся йти за ним, і ми уникнемо надмірного копіювання. Звертайте увагу на речі найкращої якості. Беручи їжу, дивіться на її корисність для здоров’я — тобто навіть якщо кукурудзяні пластівці були вашою найбільшою пристрастю в житті, забудьте про них. Я радив би вам шукати на складах та у великих оптових магазинах, — він забрав список і написав на ньому дві чи три адреси. — Ваше завдання — консерви та пакунки. Не звертайте уваги, наприклад, на мішки з борошном — цим займається інша група, — він задумливо глянув на Джозеллу. — Боюся, що це важка справа, але це єдина корисна робота, яку ви зараз зможете виконати. Зробіть якомога більше до настання темряви. Приблизно о 9.30 вечора будуть загальні збори та обговорення.

Ми вже повернулися до дверей, коли він сказав:

— Маєте якийсь револьвер?

— Я й не думав про це, — зізнався я.

— Краще візьміть — про всяк випадок. Достатньо просто вистрілити в повітря, — сказав він. Потім дістав з шухляди два револьвери і дав їх нам. — Від них менше бруду, ніж від цього, — додав він, глянувши на гарний ніж Джозелли. — Вдалого полювання.

Навіть коли ми розвантажили фургон і поїхали на пошуки, людей на вулицях виявилося менше, ніж учора. Ті ж, хто вийшов, зачувши звук двигуна, воліли потрапити на тротуар, ніж чіплятися до нас.

Перша вантажівка, що нам сподобалася, виявилася непрактичною — там було багато дерев’яних ящиків, занадто важких, щоб ми могли їх витягти. З наступною знахідкою пощастило більше: п’ятитонка, майже нова і порожня. Ми пересіли в неї, залишивши фургон напризволяще.