Вождь червоношкірих: Оповідання: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Айки уважно оглянув зовнішність містера Мак-Гоуена, шукаючи звичайних ознак конфліктів, але нічого не знайшов.

— Знімай піджак, — наказав він. — Отже, таки штриконули тебе ножем поміж ребра. Скільки разів я тобі говорив: італійчики дістануть тебе.

Мак-Гоуен посміхнувся.

— Та ні, це не вони. Не італійці. Але щодо ребер, то діагноз ти точно поставив — правильно, це під піджаком, біля ребер. Слухай, Айки, ми — я і Розі — вирішили сьогодні вночі втекти й одружитися.

Вказівним пальцем лівої руки Айки міцно притримував край ступки. Раптом він добряче стукнув по пальцю товкачиком, але болю не відчув. А на обличчі містера Мак-Гоуена усмішка змінилася виразом похмурої стурбованості.

— Тобто, зрозуміло, якщо вона в останню мить не роздумає, — продовжив він. — Ми ось уже два тижні прокладаємо шлях, щоб дати драпака. Сьогодні вона тобі скаже «згодна», а надвечір стоп — ні, не вийде. Та оце вже начебто нарешті вирішили на сьогоднішню ніч. Розі вже два дні тримається, ніби не відступається. Але, розумієш, до того часу, на котрий ми домовилися, ще повних п'ять годин — боюся, останньої миті, коли все буде на мазі, вона знову скомандує відбій.

— Ти сказав, що тобі потрібні якісь ліки… — нагадав Айки.

На обличчі містера Мак-Гоуена з'явилися збентеженість і тривога — далеко не звичний для нього стан. Він скрутив у трубку довідник патентованих ліків і з непотрібною старанністю насунув його собі на пальця.

— Розумієш, я й за мільйон не погоджуся, щоб цей подвійний гандикап[40] дав сьогодні фальстарт[41], — сказав він. — У Гарлемі я вже найняв квартирку — хризантеми на столі, ну і все інше. Чайник напоготові, залишилося лише закип'ятити. І я вже домовився, церковний балакун чекатиме нас у себе вдома рівно о дев'ятій тридцять. Ну, просто не можна, щоб усе зійшло нанівець. Якщо Розі знову відступиться…

Містер Мак-Гоуен замовк, сповнений сумнівами.

— Я поки що… не бачу зв'язку… — сказав Айки уривчасто. — Про яке ти зілля плетеш і чого хочеш від мене?

— Старий Рідл мене недолюблює, точніше, не любить зовсім, — продовжував стурбований претендент на руку Розі, бажаючи висловити свої думки до кінця. — Уже цілий тиждень він не випускає Розі зі мною з дому. Вони мене давно викинули б геть, та не хочеться їм втрачати грошики, які я плачу за харчування. Я заробляю двадцять доларів на тиждень, Розі ніколи не пошкодує, що втекла з Чанком Мак-Гоуеном.

— Вибач, Чанку, — сказав Айки, — мені треба приготувати ліки за терміновим рецептом, по нього незабаром прийдуть.

— Послухай, — раптом зиркнув на нього Мак-Гоуен, — слухай, Айки, чи немає якогось зілля — ну, розумієш, якогось там порошку, щоб дати його дівчині, аби вона полюбила тебе міцніше, га?

Верхня губа Айки презирливо й пихато скривилася: він зрозумів. Але перш ніж встиг відповісти, Мак-Гоуен продовжував:

— Тім Лейсі розповідав, що якось дістав у якоїсь бабці-ворожки такий порошок, розвів його в содовій і напоїв нею дівчину. Вона тільки ковтнула — і хлопець став для неї першим номером, усі інші вже й не бралися до уваги. І двох тижнів не минуло, як вони побралися.

Сила й простота — таким був Чанк Мак-Гоуен. Більш тонкий, ніж Айки, знавець людей зрозумів би, що грубувата форма надіта на добрий каркас. Як умілий генерал, який готується до завоювання ворожої території, він вишукував способи, щоб запобігти всім можливим невдачам.

— Я подумав ось про що, — продовжував Чанк із надією в голосі, — якби в мене був такий порошок, я б підсипав його Розі сьогодні за вечерею. Може, це її заохотить, і вона не буде, як завжди, відмовлятися й відмахуватись. Я, зрозуміло, не вважаю, що її треба силоміць, на мотузці тягти, але жінкам воно так зручніше, коли їх у кареті забирають, аніж отак самій давати старт. Якщо зілля вистачить на декілька годин, то справа владнається.

— На коли призначено цю дурну втечу? — запитав Айки.

— На дев'яту годину, — відповів містер Мак-Гоуен. — Вечеря о сьомій. О восьмій Розі прикинеться, ніби в неї болить голова, і піде спати. А о дев'ятій старий Парвенцано пропустить мене через свій двір і я пролізу через огорожу Рідла, там, де дошка відійшла. Проскочу до вікна Розі, допоможу їй спуститися пожежною драбиною. Затіяли все це так рано через священика, бо він так вимагав. Та все дуже просто, лише б Розі не відступилась, коли настане момент. Ну що Айки, даси порошку, можеш мені допомогти?

Айки Шонштейн поволі потер собі носа.

— Слухай, Чанку, — сказав він. — Що стосується такого зілля, то фармацевти повинні дотримуватися особливої обережності. З-поміж усіх моїх знайомих тільки тобі я міг би довірити такі ліки. Я зроблю це для тебе — і ти побачиш, що після цього Розі почне думати про тебе.

Айки пішов і став за конторку. Він розтер на порошок дві пігулки морфію[42]. До них він додав трішки молочного цукру, щоб виглядало більше, й акуратно загорнув суміш у білий папірець. Дорослому така доза забезпечувала декілька годин глибокого сну і була повністю нешкідлива. Айки вручив пакунок Мак-Гоуену, зауваживши, що порошок бажано вжити розчиненим у рідині, й отримав за те шквал вдячності від Локінвара[43] з міських закутків.

Підступність Айки стане очевидною під час подальшого викладу подій. Він послав гінця по містера Рідла й розповів тому про плани Мак-Гоуена щодо викрадення Розі. Містер Рідл мав добру статуру, обличчя кольору обпаленої цегли й рішучість у діях.

— Дуже вам вдячний, — сказав він уривчасто. — Нахабний лобуряка! Моя кімната саме над кімнатою Розі. Після вечері піднімаюся до себе, заряджаю дробовика й чекаю. Якщо він заявиться на моє подвір'я, то звідти виїде до себе не у весільній кареті, а в кареті швидкої допомоги.

Розі в обіймах Морфея[44] протягом довгого часу, а попереджений і озброєний батько прагне помсти. Айки вважав, що суперник близький до цілковитої поразки.

Цілу ніч, виконуючи свої обов'язки в аптекарському магазині «Синє світло», Айки чекав, що до нього долетить звістка про трагедію у Рідлів, але жодних новин не надходило.

О восьмій ранку Айки Шонштейн здав зміну і поспішив до місіс Рідл, бажаючи дізнатися про результат нічних подій. Коли ж раптом сам Чанк Мак-Гоуен вискакує з трамвая й хапає Айки за руку — так-так, Чанк Мак-Гоуен власною персоною. А фізіономія у нього розпливається в переможній усмішці і сяє радістю.

— Вийшло, — промовив він з радістю в голосі. — Розі на драбину вилізла вчасно, секунда в секунду. О дев'ятій тридцять з гаком ми вже були у шановного духівника — усе, як домовилися. Вона вже в нашій квартирці — сьогодні, коли варила яйця на сніданок, була в блакитному кімоно. Господи, який же я радий, їй-богу! Ти, Айки, обов'язково якось заскоч до нас, пообідаємо разом. Я знайшов тут роботу неподалік, біля мосту. Туди зараз і йду.

— А… а порошок? — спитав Айки, заїкаючись.

[40] Гандикап — спортивне змагання різних за класом учасників, під час якого слабшим дається певна фора (поступка в часі, очках тощо).

[41] Фальстарт — неправильно взятий старт.

[42] Морфій — надзвичайно отруйний елемент опію, який має сильну болетамівну, снодійну й заспокійливу дію.

[43] Локінвар — герой балади з поеми Вальтера Скотта «Марміон», який викрав свою кохану в день її заручин із суперником.

[44] Морфей — у грецькій міфології бог сну.