Я тихенько прокрався вперед, схопив лівою його за шию, а правою обережно вдарив його. Такий удар не знешкодив би дорослого, загартованого в боях воїна, але юнак миттю знепритомнів. Я зв’язав молодому команчу руки й ноги, тицьнув йому до рота кляп, зняв з його шиї свисток і подув у нього.
Пролунав різкий, протяжний звук, і тут же, немов у відповідь, щось зашаруділо в кущах і звідти вийшов старий індіанець. Він навіть не встиг здивуватися — я оглушив його ударом приклáда, зв’язав і поклав коло юнака. Я не збирався їх убивати, хотів лише знешкодити.
Безумовно, команчі залишили в долині більше ніж двох воїнів. Але кликати їх тим же свистком було небезпечно, тому я вирішив знайти місце, де індіанці сховали своїх коней. Просуваючись обережно вздовж узлісся, я тихенько заіржав, наслідуючи голос мустанга, і тут же мені пощастило: з лісу долинуло іржання у відповідь. На одній з галявин стояли стриножені індіанські коні. Їх було шестеро, отже, ще четверо команчів сиділи в засідках у різних кінцях долини й чекали на мою появу. Але вони, очевидно, зачаїлися десь далі звідси, тож у мене було достатньо часу підготуватися до зустрічі.
Я підняв на плече молодого індіанця і поніс його до дуба, де чекав на мене Боб. Він раз у раз визирав у «віконце» і, побачивши мене, вистрибнув назустріч.
— Ах, маса Чарлі зловити індіанець! Маса вбити індіанець?
— Ні, Бобе. Він живий. Я просто хотів взяти його в полон. Ти повинен допомогти мені врятувати містера Бернарда.
— Як це зробити?
— Ти візьмеш цього індіанця і потягнеш його вгору по схилу, а потім донизу — поки не дійдеш до великого клена. Там чекай на мене.
— Боб усе зробити, маса!
— Але ні в якому разі не розв’язуй червоношкірого — інакше він тебе вб’є.
— Ні, маса, Боб не хоче, щоб його вбити!
— Роби, як я тобі сказав.
Величезний негр легко взяв на спину хлопця і поніс його до перевалу геть із долини, а я повернувся до індіанських коней. Переді мною було важке завдання — вкрасти відразу всіх шістьох коней. Але самому мені це зробити було легше, ніж із допомогою негра, бо індіанські коні чомусь страшенно не люблять негрів і не слухаються їх. А не можна було допустити, щоб команчі, помітивши зникнення свого товариша, рушили навздогін.
Я зауважив ще раніше, що скарби, які ми захопили в таборі грабіжників, зникли. І вкотре переконався, що золото цілком справедливо називають «смертоносним пилом». Із сотні людей, які вирушають на пошуки золота на Дикому Заході, живими залишаються хіба десятеро, не більше. Блиск і брязкання спокусливого диявольського металу будить злих демонів, і тільки під заступництвом сильного закону зло, заховане в золоті, перетворюється на благо.
Я зняв з коней попруги і прив’язав голову одного коня до хвоста іншого, а тоді схопив першого за вуздечку і повів за собою. Тварини впиралися, невдоволено пирхали, але я, хоч і не без зусиль, зумів перетягнути їх через перевал і провести донизу. Тепер індіанці лишилися без коней і не могли поїхати по підмогу. Таким чином їхня місія зловити нас із Бобом була приречена на поразку.
Негр сидів під старим кленом, не зводячи очей із бранця. Він явно відчував себе ніяково сам на сам із червоношкірим, хоча в того були зв’язані руки й ноги. Побачивши мене, Боб полегшено зітхнув і радісно усміхнувся.
— Як добре, що маса Чарлі повернутися! Індіанець робити страшні очі, страшні, як сам диявол. Він бурчати і хропіти, як тварина, і чорний Боб вдарити його по щоці, щоб він замовкнути.
— Ти не повинен був його бити, Бобе. Той, хто вдарив індіанця по обличчю, стає його смертельним ворогом. Тепер, якщо колись він опиниться на волі й зустріне тебе, тобі кінець.
— Чорний Боб кінець? Тоді краще відразу вбити індіанця, щоб він не вбити Боба.
З цими словами негр дістав ніж і приставив його до грудей бранця.
— Зупинись, Бобе! Якщо ми збережемо йому життя, він допоможе нам звільнити містера Бернарда.
Я вийняв кляп із рота індіанця.
— Нехай мій червоношкірий брат дихає вільно, але говорити він буде тільки з мого дозволу.
— Ма-Рам буде говорити коли захоче, — відповів індіанець. — Навіть якщо я буду мовчати, блідолиций все одно вб’є мене й візьме мій скальп.
— Мій червоношкірий брат помиляється, — заперечив я. — Ма-Рам буде жити і збереже свій скальп, бо Вбивча Рука вбиває ворога тільки в чесному бою.
— Блідолицього звати Вбивча Рука? Уфф!
— Я кажу правду. Ма-Рам не є моїм ворогом, а навпаки — братом. Він проведе Вбивчу Руку до вігвама батька.
— Батько Ма-Рама — вождь ракурро То-Кей-Хун, Рогатий Бик. Він уб’є мене, якщо довідається, що я потрапив у полон до блідолицього.
— Мій брат хоче, щоб я повернув йому свободу?
Юнак здивовано подивився на мене.